Головна
 
Хижанські вечорниціСереда, 26.07.2017, 04:36



Вітаю Вас Гість | RSS
Головна
Меню сайту

Категорії розділу
Новини [15]
Тут розміщуємо новини загально-сільського значення
Cтатті [21]
Різнопланові матеріали про с.Хижа
Громада, місцеве самоврядування [2]
Повідомлення органу місцевого самоврядування, інші матеріали, що зацікавлять всю громаду села
Історія [55]
Матеріали про історію села
Книга памяті [3]
Матеріали про наших земляків, що відійшли у вічність. Збережемо память про них для нащадків.
Цікаве про Закарпаття [29]
Тут можна добавляти різнопланові цікавинки про наш край, які будуть доречними в контексті сайту

Статті (додана)
Міжнародний туристичний маршрут “Стежками Пинті” – нова туристична атракція Хустщини (0)

СТАТТІ (випадково)
Про довоєнне Закарпаття в складі Чехословаччини (0)
1835 рік. Інвентаризаційна книга села (латинь). Частина 2 (стор. 11-20) (0)
Фестивалі у нас під боком, але не в нас (0)
Королівський замок (0)
Особливості народного одягу мешканців села Хижа (1)

ФОТО (ДОДАНЕ)

ФОТО (випадково)

ВІДЕО (додане)
Файно про наш народний одяг. Аж повіяло вітром малинької отцюзнини ) (0)

ВІДЕО (ВИПАДКОВО)
Січень, 1943 року. Лісозаготівля в Карпатах. (0)
1980 рік. Ужгородський амфітеатр. Виступ самодіяльних артистів (0)
Січень, 1939 рік. Мукачево. Похорон угорського офіцера. (0)
Наші люди (ч.2) (3)
Винний фестиваль "Угочанська лоза - 2012" (м.Виноградів) (0)

Головна » Статті » Цікаве про Закарпаття

Свята: Народний калєндар (уривок із Заміток етноґрафічних з Угорської руси, Юрія Жатковича)
Русини угорські числять час не по календарю, принятім інтелїґенцією, а по більшим сьвятам, які припадають в роцї. Вихідною точкою єсть Новий Рік.
На первий день року припадає Обрізаніє Господа і память св. Василія Вел. Русин „Васильом" зове сесь день і так його лиш і упознає. Ґазди кажуть, що коли на Василя у ночи ясно і звізьдяно, багато буде гороху і ягодів. Коли на Василя твердий мороз упаде, дуже уродить ся садовина.
У шість днів є Богоявленіє, зване Водощі, коли по чину східної церкви буває велике водосьвятіє або у церкві, або де мож, на ріцї, потоцї. Сперед Водощі є Бабин вечір, коли цїлий день нич не слобідно їсти, лиш у вечір пісну страву. Коли водосьвятіє на ріцї або потоцї скінчить ся, то майже всї миють ся у сьвяченій водї, а місцями і купають ся, щоби через рік сьвіжі і здорові були. На водосьвятіє із кождої хижі несуть воду у склянцї, котру потому дома „твердо сокотять" і в нуждї уживають. На Водощі і на другий та третий день сьвященник ходить по селу і сьвятить хижі, при чім вірники, котрі се дуже люблять, дарують зерно, гриби, оріхи, яйця, прядиво або гроші сьвященнику за його труд.
Ніч на Водощі є одна із тих ночий, коли Русини найбільше ворожать, пр. щоби худоба плодила ся, щоби корови богато молока давали і ин. Як на Водощі велика студїнь, тогди добрий рік буде.
24 сїчня є день преподобної Ксенї. Народ говорить, що: яка Ксеня, така ярь.
Народ вірує, що зима тричи стрічає ся із лїтом, т. є. 2 лютого, на Стрітенє, 9 марта, на Сорок сьвятих і 25 марта на Благовіщенє, коли лїто зовсїм переможе зиму.
За Стрітенє кажуть, що коли на Стрітенє когут не пє воду із волового слїду, віл не буде пастись на Юра. Коли на Стрітенє снїг рано паде, ране сїяня буде добре; коли із полудня паде, пізнїйше сїяня удасть ся, а коли лиш із вечеру паде, пізне сїяня буде добре.
1 марта - день Євдокії, „Дотї". Як на Дотю дощ паде, мокрий буде рік, а як снїг паде, багато буде садовини.
На Сорок сьвятих треба росаду сїяти, хоть би і снїг треба було мести із землї.
17 марта -Теплого Олекси. Хто на Сорок сьвятих не посїяв росаду, той тепер має сїяти. На Теплого Олекси пускають у первий раз пчоли.
25 марта — Благовіщенє — його Русин за найбільше сьвято держить. Із сього дня дуже багато віщують, яка буде городина через рік і як ся хлїб уродить. Містами лиш на Благовіщенє пускають пчоли. Яка година на Благовіщенє, така буде на великдень. Як Благовіщенє на пісний день припадає, тїсний рік буде. На Благовіщенє починає кукати зозуля і лїзе гадина із землї. За кілько днїв сьпівають жаби сперед Благовіщеня, за тілько будуть мовчати по Благовіщеню, себ то за тілько днїв буде мороз.
За Благовіщеньом по рядови приходить Великдень. Мож сьміло казати, що Великдень у Русина є празник празників: Великдень для Русина середина року, до Великодня ладить ся довго, Великодня чекає нетерпеливо. Ще здалека говорять про те, у кілько тижнїв буде Великдень. Коли зайде говінє, перша і найбільша жура у каждого ґазди, як йому стягнути ся на паску. У північній, а по части і в середній полосї ще і тепер печуть паску із ярої пшеницї або жита; на полудневій полосї уже би ганьба була, коли би муки на паску не куплено в бовтї.
Коли Великдень приближує ся, всї змагають ся сповнити 4 заповідь церковну. В полудневій і середній полосї ледви найде ся 2 — 3 челяди у селї, що зістали б на великдень без сповіди, але у північній полосї, особливо же у Марамороши, ледви сповідає ся 1/3 часть села сперед Великодня. Уперед сповідає ся молодїж, потому жони, а на кінци мужчини. Біла челядь найлїпше любить сповідати ся на цьвітну недїлю, а мужчини на живний четвер і на великодну суботу, а то тому, щоби біла челядь цьвіла у здоровю через рік, а мужчини щоби з чистим серцем могли їсти паску.
Живний четвер за такий день держать, коли ворожка і забобони мають найбільшу силу. На живний четвер звикли телята і поросята корошати, бо вірують, що на сесь день різана рана скоро і легко гоїть ся.
Коли у єдній хижі більше ґаздинь живе, то одна із них уже на живний четвер пече паску собі, бо в пятницю, яко в сьвято, не можна. Доперва вечером в пятницю розчиняє друга. В північній полосї ще і тепер кладуть простий квас у паску, в середній же. і полудневій дріжджі. Мож казати, що паску печи — є найважнїйше дїло у роцї для ґаздинї, бо з того, як вона вдасть ся, робить собі висновки ґаздиня про долю домашної челяди. Тому можемо подумати,. із яким страхом місить у суботу на зорях ґаздиня паску, ва́ляє і пече її. Паску так ва́ляють, що цїле тїсто, котре важить 20 — 25 кільо, виберуть у деревляну, посипану шукою, тяльку і дотї тяльку трясуть, докіль тїсто не возьме на себе її форму. Коли тїсто викисне, мастять його по верху жовтком і кладуть на нього, также з тїста, вінок, що має по серединї хрест. У тїсто окрім води і соли кладуть лиш мало бібків і ґвоздиків. Для того, щоби паску виваляти і у піч веречи, двоє дужих челядий треба так, що се на многих містах сам ґазда чинить із жоною. Кожда ґаздиня хотїла би, щоби її паска була найбільша у селї; тому дуже часто розвалюють челюсти у печи, щоби паска умістила ся, і тому дуже рідко спече ся добре паска. Коли її виймуть із печі, кладуть на стіл і прикривають білим обрусом, щоби кождий видїв, як до раня спекла ґаздиня паску. Із того тїста, що зістане від паски у коритї, пекуть малі перепічки жебракам. Угля і попіл із під паски окреме виберають і висипають на грядки із росадою.
На угорській Руси Воскресенє у самій півночи або мало пізнїйше буває і до сеї відправи хіба лиш дрібні дїти укладуть ся спати. Біла челядь дома ладить те, що „пуд паску" прийде, себ то як найбільше яєць варених, солонини, масла, сира від коров, овець або кіз, пі́книць (ковбас), шо́вдарів (шинок) вужених, курей печених і др. Але тілько всячини лиш добрі ґазди кладуть під паску, а иньші вдоволять ся, коли які яйця, мало солонини і сира годні собі дістати. Окреме має паску не лиш кожда фамілїя, але й кожде таке челядьня, що не має своєї фамілїї пр. жидівські слуги і служницї, жебраки, старі леґінї 1) і дївки. Поки біла челядь дома ладить речі під паску, кінчить свої звичайні, суботнї дїла, як: купає дїти, ладить убранє, варить їсти на недїлю — дотїль хлопцї і леґінї кладуть коло церкви огонь, провадять побожні бесїди, а письменні в церкві сперед плащеницї з дяком і старшими ґаздами Дїянія читають.
Як у первий раз ударять у дзвін, біла челядь у празничнім убраню пилує до церкви. Коли вийдуть із церкви, полягають, но дуже мало сплять, бо уже на зорях всї із церкви ідуть із пасками. А що сьвященник добре знає, що й мала дїтина не їсть дотіль нич, докіль не укусить сьвяченої паски, тому змагає ся чим скорше відслужити службу і посьвятити паски. Право нести паску із церкви, приходить ґаздї, а як такого нема, найстаршому мущинї у фамілїї, і той несе її в чистім, білім обрусї на плечах: иньші речі, „пуд паску", несе ґаздиня або її дївка, звичайно у тяльцї. Коло церкви стають у два ряди з пасками, а на кожду паску кладуть воскову сьвічку, запалену. Поки служба стоїть, куратор збирає для сьвященика за посьвященє містами яйця, містами перепічки, містами кілька крейцарів. Підчас служби роздають жебракам перепічки, яйця і другі речі. Тому, що сесь день такий, коли кожда душа, котра лиш кинути ся годна, іде до церкви, і то навіть така, що про якусь причину цїлий рік не була у церкві — можемо знати, що не лиш сама церков, а і двір церкви битком набитий людьми. Ледви дав сьвященик благословенє, коло церкви повстаає такий гомот, нїби люди від якої погибели хотїли утїкати, а то тому, бо Русин вірує, що чим скорше прийде домів із паскою, тим лїпше буде йому вести ся цїлий рік, і тому кождий випередити хоче другого. Коли прийдуть домів, ґазда начне паску і кождому виріже із неї читавий дараб 1), до котрого кожде дістане свою часть і із других сьвячених речий. Коли уже попоїли сьвяченого, з котрого кригітя 2) сиплють на грядки у городци, тогди імуть ся до вареної страви, особливож до солодкого, пареного молока. Потім старша челядь ляже мало відпочати, а молодїж ізбере ся коло церкви, де забавляють ся до вечірнї. Меньші дїти бавлять ся писанками, що у великодну пятницю фарбили; дївки імають „котика" і „блишку"; леґінї і молодші ґазди „желїзницю" правлять. Хлопцї на Великдень люблять на дзвіници сидїти, бо всякий раз у всї дзвони треба дзвонити; містами від рана до вечера неперестанно дзвонять. Як красний час служить на Великдень, то через всї три дни не лиш молодїж, а і старша челядь збуває час коло церкви.
Хотяй мясна страва дуже потрібує води, однако многі на первий день Великодня зовсїм не пють води, бо вірують, що хто на сесь день не пє воду, той у лїтї на роботї не буде мати жажди. Многі вірують — хотяй того не чинять — що хто на Великдень до повечірнї нич не їсть, той увидить у церкві, котра жона босурканя 3), бо на голові буде мати свої речі.
Русини всюди поливають ся, але з тою ріжницею, що містома не на Великдень то чинять, а на Юра. Мало де держать той закон, що мужчинам лиш вільно на другий день білу челядь поливати, а на третий день має біла челядь поливати мужчин. Близ коло Мадярів і Товтів, мож казати, що по панськи поливають ся; на тих містах ідуть леґінї ровтами там, де є дївка, і як ся мало помочили, дістають гостину. По иньших містах мужчини так піллють дївку або жону, де її допадуть, що потім не дуже їх просять до гостини.
Із паскою так обладують під сьвятками, щоби із неї і на Томину недїлю обстало раз їсти. Вінок і хрест ізрізують із паски і ховають, а як худобина поболїє ся, дають із них мало їсти або курять її ними.
На Юра наймають челядь, чинять контракти і виплачуть гроші. Коли на Юра ворони годні сховати ся у житї, добрий рік буде. Коли на Юра дощ паде, не буде сїна. Коли на Юра рано велика роса упаде, овес не уродить ся; коли мороз або снїг упаде, багато буде вівса, гречки і проса. На Юра звикли череду гнати у первий раз на поле.
На Марків день, 25 цьвітня, переетають морози бути; тому до сього дня.нї вівцї не стрижуть, нї крехкі речі не садять, пр. пасулю, динї, огірки. Тому каже приповідка: А чей і на Марків день будеш у холошнях ходити! хотяй друга знов каже: До сьвятого Духа, не лишай ся кожуха. Як на Марка у день ясно, а у ночи зьвіздно, добрий рік буде.
На Івана Богослова — 8 мая — ото Русин каже: Ко по Богослову сїє, тот не варт доброго слова. Однакож в полудневій полосї тото держать, що до Константина — 21 мая — добре гречку сїяти.
Як 11 мая, на Мариї, дощ паде, за 40 днїв буде падати. — Сим часом припадає „Ознесїня", до котрого дня змагають ся висповідати ся ті, що на Великдень не могли того учинити.
Хотяй пятниця русальна не є сьвято, однакож мало де робять у сесь день, а місто того на заранї, коли ще і потята не сьпівають, збирають на ворожки і на лїки всяке коріне і зїля, бо вірують, що лиш те коріня і зїля має силу, котре на сесь день збираеть ся.
У русальну суботу не лиш саму хижу, а і двір і стайнї обвішають зеленими галузями, що аж у тиждень збирають і палять. На многих містах на сьвяту недїлю звикли сьвятити ца́рину; на иньших сьвятять тогди, коли посїють усю ярину.
Вівторок русальний не є сьвято, однакож по полю люди нич не сьміють робити так, як на девятий четвер по Великодни, коли папіжі 2) обходять Боже Тїло, бо тото держать, що хто на сї два дни на полю робив би, буря і град збили би йому царину.
Як на Федора — 8 червня — гремить, не буде сухий час у кісьбі.
На Кирила — 9 червня — починає ся по правдї лїто.
До Аґрафини — 20 червня — не здорово купати ся.
В Іван день — 24 червня — звикли челядь наймати, контракти чинити, гроші виплачувати ті, що не учинили того на Юря. До Іван дня не сло́бідно яблока їсти, а по Іван дню не слобідно капусту копати, бо покилавіє. Як на Іван-день гремить, не буде лїскових оріхів.
На Петра — 29 червня — приповідка каже: По Петрі двір пустий, а поле густе.
На Іля — 20 липня — кінець лїта; тому до Іля треба сїно зібрати бо: До Іля сїно і пуд корчом схне, а по Ілю і на корчи не хоче схнути. Іля начинає жнива і кінчить лїто. На Іля до полудня лїто, а по полудню вже осїнь.
На Палїя — 27 липня — не роблять із сїном, бо оно би худобі хибило.
На Маковія — 1 серпия — буває мале або лїтне водосьвяте у церкві, коли із кождої хижі несуть корчажку обо товканку із водою, а на корчажцї або товканї навязують косицї, мало соли, головки маку і чоснику. Сї посьвячені речі дають так худобі, як і челяди, коли нагло похворіє.
На Велику Богородицю — 15 серпня — починає ся бабине лїто. Яка го́дина є на Велику Богородицю, така буде через цїлу осїнь. Лиш ті огірки будуть добрі, що по Великій Богородицї закладують ся на зиму.
На Главосїки — 29 серпня — не мож їсти такого, що голову має пр. капусту, салату, чосник.
8 вересня — Мала Богородиця. Як зима тричи стрічає ся з лїтом, так і лїто тричи стрічає ся з осїню. Перве стрітенє буває на Тому — як на горі лежить яке місто, або на Іля, або на Велику Богородицю; друге стрітенє є на Малу Богородицю, а трете 11 вересня, на Федю, коли кажуть: Амінь уже лїтови.
На „Здвиги" — 14 вересня — ховають ся гади у землю і починають ся капустяні вечери, бо лиш та буде добра капуста, котру по сьому кладуть у гордів (бочку).
На Микити — 15 вересня — є день гусий, бо від сього дня починають дикі гуси брати ся домів. На Микити стрижуть ярки.
На Теклї — 24 вересня — починають ся „замолотки", себто починає ся молотити овес, що в північній полосї лиш у сїм часї дожинають.
На Калїстрата — 27 вересня — ховають на зиму пчоли.
На Покрови — 1 жовтня — „перве зазимя", бо в північній полосї тото держать, що як на Покрови не прикриє снїг землю, не прикриє і на Різдво. Коли журавлї до Покрів ідуть долїв, скоро настане зима.
Про Якова — 9 жовтия — кажуть, що має принести снїг.
Митро — 21 жовтня — є для осени такий день, як Юрий на яри, а Іван-день для лїта. „Кидь Митро голий (не має снїгу) — і Великдень такий буде.
На Кузьми і Дамяна — 1 падолиста — приповідка каже: Кидь 1) Кузьма і Дамян, закує, Михайло розкує (роз. лїд.).
На Михайла — 8 падолиста — також такий знаменитий день, як Митра або Юря. „Кидь на Михайла ясно, на другий рік много сїна буде". „Кидь хмарно — лїто студене і мокре. буде". „Кидь Михась закує Микола розкує".
На Онуфрия — 9 падолиста — стає зима на ноги.
„Кидь на Віктора — 11 падол. — дощ паде, за два тижнї мягко буде".
На Матїя — 15 падол. — починає земля у-дну 2) пріти.
Який день на Романа — 18 падол. — така буде цїла зима.
Як сперед 21 падолиста велика студїнь бє, на Введенє певно помякне.
На Якова мученика — 27 падол. — кажуть, що: „Кидь Яков закує, Микула розкує".
Сперед 30 падолиста, Андрія — у вечері багато дївки ворожать, щоби дізнались, чи віддадуть ся у мясницї. Май 3) часто так ворожать, що у вечері коноплї сїють по двору, і ґатьми волочать, при чім приговорюють: „Андрію, Андрію, коноплї ти сїю: Дай ми, Боже, знати, з ким їх буду брати". Ґатї на ніч кладуть під голову і котрий приснить ся їм леґінь, за того ся віддадуть.
На Варвари — 4 грудня — (так само на Сави, Амврозія і Зосима) хотяй то не суть сьвята — не прядуть і не тчуть. „Варвара день урвала, ніч приточила".
Коли до Миколи — 6 грудня — не упав снїг, то „Микола потрясе бородою". Яка є го́дина на Миколи, така буде і на Різдво.
На Ігната — 20 грудня — ріжуть свинї, щоби черваки не вергли ся у солонину.
25 грудня — Різдво. До нього вже заздалегідь готовлять ся, особливо молодїж, що стараєсь як найбільше виучитись колядок. Сьвятий вечір за той час держать, коли ворожки мають найбільшу силу. На вечерю тогди має бути 7 або 9 потрав, як: пасуля, ленча, горох, печеницї, гриби, біб, крумплї і паленята із олїйом.. На сьвятий вечір пекуть „керечу́н", т. є. великий, житний або тенґеричний хлїб, на котрого верх сиплять мало жита, вівса, тенґерицї, пасулї і т. д. А се насїня ізріжуть, сховають і часом худобі дають щоби тучна була і плодила ся. Керечун так їдять, щоби до нового року держав. Тїстом зпід керечуна правлять хрести на дверях стайнї, щоби нечистий дух не годен шкодити худобі. Сперед вечери до Різдва нагодують худобу і дріблю добре, бо вірують, що тяжкий гріх має той, кого худоба і дрібля на сьвятий вечір /11/ голодна. Также сперед вечера не лиш землю застелять у хижі сїном або соломою, але і стіл, і лиш по сьому закриють на вечерю. Сїно або солома зістає у хижі до нового року, почім розвішують їх по деревлю, щоби садовина добре ся родила. На многих містах той обичай, що як вийдуть по півночи із церкви, їдять мало страви і лиш так лягають спати. Колядники по вечери пічнуть ходити. За коляду дають переважно тенґеричані перепічки, запрошують до хижі і гостять мало. Колядники зо три дни ходять і велика ганьба є, коли яку хижу обійдуть. Із Бетлегемом 1) лиш близ коло Товтів ходять, а на чистих руських містах лиш за саму чисту колядку дістають подарунки.
„Кидь на Різдво ясно, добрий рік буде". „Кидь на Сьвятий вечір звіздяно, буде ся худоба добро плодити і много буде гороху". „Теплі сьвятка — молочні корови; сьвітлі сьвятка — несучі кури".

Уривок взято з http://litopys.org.ua/

http://www.kolyba.org.ua/rituals-customs-traditions/2703-folk-calendar


Категорія: Цікаве про Закарпаття | Додав: arvidas (01.06.2010)
Переглядів: 891 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Про батьківщину

Дідова колядка

Поговориме?

Поглядати (сайт)

Поглядати (теги)

Наші у скайпі?

Свята, празники
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

До нас зазирають

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright М.Ісаєвич © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz