13 років тому між Україною і Румунією поламався місток...
13 РОКІВ ТОМУ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА РУМУНІЄЮ ПОЛАМАВСЯ МІСТОК...
Нещодавно на базі селищної ради Солотвина відбувся семінар голів сіл прикордонних районів України та Румунії. Обговорювалися перспективи партнерських стосунків та підготовки спільних проектів на здобуття грантів ЄС. Зокрема, наші сусіди в селі Тарна Маре за кошти Європейського Союзу проводять ремонт усіх вулиць села, побудували сучасний спортивний зал для школи. На черзі будівництво очисних споруд. Багато позитивного в плані роботи низових органів влади накопичили наші сусіди і вони охоче діляться досвідом. Зацікавило українських підприємців питання роботи форелевого господарства в Тарні, і цей досвід роботи спокійно можна було б перенести в наші села Черна, Хижа, Новоселиця. Для цього тут є всі умови: чиста джерельна вода, земля... На жаль, така співпраця залишається тільки добрими намірами, хоча нас єднають і географічна близькість і давні родинні зв’язки. Адже нас не завжди розділяв кордон. Мало того - румунська Тарна Маре і українська Хижа (Кіш Тарна) були колись одним населеним пунктом. Про трагічну історію переділу села, про сучасні перешкоди на шляху до родинних та офіційних контактів розповідає Чернянський сільський голова Василь Івашко:
КОЛИСЬ УГОЧАНСЬКЕ СЕЛО БУЛО НАВПІЛ РОЗДІЛЕНЕ...
Село Хижа знаходиться на кордоні з Румунією. Історія його возз’єднання з українськими селами Закарпаття була важкою і тернистою. В 1919 році за результатами Сен-Жерменського договору село було розділено між між двома державами: нижня його частина(Тарна Маре) відійшла до Румунії, а верхня – Кіш Тарна (теперішня Хижа) - до Чехословаччини. Село розділили. За міжнародними угодами межі кордону між Румунією та Чехословаччиною були такими, якими є сьогодні між Україною та Румунією. Але на території Угочанського комітату в той час у районі села Кіш Тарна - Хижа виник конфлікт і досить серйозний. Справа в тім, що румуномовне населення Тарни та інших румунських сіл Угочанського комітату ні за яких обставин не хотілися залишатися у складі цього адміністративного регіону. Рух за інтереси румунів очолив місцевий священник із Тарни Атанасі Дорош і домігся того, що міжнародні дипломатичні місії погодилися на основі заяв і підписів людей перенести кордон за межі села Нодь Тарна в урочище Корнет. При таких обставинах більшість українських дворогосподарств у с. Кіш Тарна ( Хижа) опинилася в Румуніі. І тоді староста села Палінчак Іван очолив рух за приєднання урочища Корнет до Угочанського комітату Чехословаччини. До пропозиції місцевих активістів прислухалися керівники Угочанського комітату. Представники Румунії та Чехословаччини дану ситуацію розв’язували дипломатично на Парижській конференції 4.05.1921 року і підписали відповідні протоколи між Чехословаччиною і Румунією в Празі. За цією домовленістю 5 сіл із Угочанського комітату було віддано Румунії із населенням 10 тис.800 чоловік , а румуни відпустили чехам 3 села Угочанського комітату (Нодь Паладь, Фетешолмоші, Оклі) з чисельністю 3 тис.112 чоловік. Спільна державна комісія мала визначити межі кордону і цим стимулювати ситуацію на позитивні відносини.
ПІД ЧАС ПОДІЛУ СЕЛА ЛЮДИ КРИЧАЛИ Й ПЛАКАЛИ
Коли жителі урочища Корнет в с.Хижа ознайомилися із проектом смуги кордону, то знову забили тривогу, бо кордон від’єднував їх від рідних, а вони хотіли жити серед своїх. 30.06.1921 року о 10 годині ранку всі жителі населених пунктів в національних костюмах з церковними атрибутами вийшли на межу кордону. Із румунської сторони так само було багато народу, а також до цього були задіяні військові солдати. Об 11 годині дипломатична місія з Парижа, губернатор Підкарпатської Русі, міністри з Праги та високопосадовці прибули в район Тарни. Сільські голови з хлібом та сіллю зустрічали високих гостей. Прості люди, що були присутні тут, кричали і навіть плакали, бо частина їхньої землі залишалася за межами кордону. Вивчивши ситуацію на місці, вислухавши пропозиції сільських голів Кіш–Тарни та Нодь–Тарни комісія провела додаткове засідання у дворі місцевого священника в Тарні, щоб внести зміни, уточнення та пропозиції до протоколу. Засідання було бурхливим і публічним. Кожен мав можливість бачити і чути , як вирішується дана конфліктна ситуація. Після обіду відбулося урочисте підписання протоколу в присутності народу і військових. Гасла «Хай живе велика Румунія», та «Хай живе Чехословаччина» лунали над натовпом. Ніхто з присутніх у ці хвилини і не думав про наслідки цих подій, бо саме з цього дня було роз’єднано село Тарна Маре та Кіш Тарна і трьохсотлітню спільну історію прийдеться творити по–своєму. Щоб заспокоїти землевласників, до протоколу було внесено пропозицію про створення пропускного пункту на кордоні в районі Хижа – Теково. І родичі цивілізованим методом мали можливість відвідувати своїх рідних і не мати незручностей у спілкуванні. Даний пропускний пункт проіснував до 1944 року. А коли у наших селах була встановлена радянська влада, то його закрили. Кордон було обгороджено колючим дротом і встановлено суворий контроль прикордонників за ним. Про відвідування родичів годі було й думати. У приміщеннях пропускного пункту було організовано прикордонну заставу. Тільки в 1992 році українська влада відкрила новий Хижанський пункт спрощеного перетину кордону, який проіснував до 1999 року. Саме в цей рік паводкові води річки Холт знесли місток на пропускному пункті і українська сторона тимчасово призупинила роботу цього пункту. Уже пройшло 13 років з цього часу і ми ніяк не можемо відновити пішохідний рух на цій ділянці кордону.
ПУНКТ СПРОЩЕНОГО ПРОПУСКУ "ХИЖА” СЛІД ВІДНОВИТИ НЕГАЙНО
Проголошений курс України на зближення до Європейського союзу вимагає негайного вирішення цієї справи. Румунська сторона теж зацікавлена у позитивному вирішенні даної проблеми «Відкриття роботи перехідного, - говорить сільський голова Тарни Маре Моніка Собіус, - дасть великі можливості прикордонним селам у вирішенні соціальних питань за допомогою грантів, що фінансуються Європейським союзом». Днями голови сільських рад побували у румунських колег і підписали угоди про партнерські стосунки та обговорили теми про можливу співпрацю. Але на шляху до цих взаємовідносин є ряд проблемних питань, що не залежить від регіональної влади. Це – візовий бар’єр для українців. Багато часу і коштів необхідно витрачати на отримання дозволу на в’їзд до Румунії. Проголошений курс Президентом України п.Януковичем В.Ф. на європейську інтеграцію зобов’язує районну державну адміністрацію та райраду Виноградівського району негайно приступити до вирішення проблем спрощеного перехідного пункту кордону в с.Хижа і відновити його роботу. Місцеві органи самоврядування від цього будуть у вигоді. Члени наших громад одержать можливість відвідувати родичів і спілкуватися з ними. Партнерські стосунки в рамках транскордонного співробітництва дадуть можливість налагодити більш тісні зв’язки з органами державних влад, громадських організацій, релігійних об’єднань і спільно вирішувати наболілі соціальні питання та обмінюватися передовими Європейськими технологіями у роботі місцевого самоврядування. А після цього вже можна буде вести мову про більш глобальні проекти. Тож хочеться вірити, що РДА та райрада нашого народу зуміють виділити необхідну суму коштів на ремонт містка на пункті спрощеного перетину кордону в с.Хижа і відкриють його роботу у 2012 році, бо наші сусіди готові йти на допомогу, якщо у нас є бажання в цьому питанні.
P.S. Уже після публікації статті в райдержадміністрації висловили свою думку з приводу. По суті пішохідний перехід відмінений не був, просто і одна і, очевидно. друга сторона (Україна й Румунія) вирішили, що тримати на кордоні митників і прикордонників задля поодиноких переходів накладно та й недоцільно. І взагалі, якщо відновлювати перехід для налагодження зв’язків між органами самоврядування, то потрібно думати про автомобільний перехід. У нинішній час офіційні делегації волітимуть проїхати автомобілем зайві 100 кілометрів, щоб потрапити до партнерів, аніж переходити польовою дорогою на українську сторону. Знову-таки фінансову доцільність автомобільного переходу Хижа-Тарна теж треба підрахувати.
В.Горват (м.Виноградів), спеціально для сайту "Хижанські вечорниці"
Каталог статей
