Підтримую
думку про те, що у створенні особистості в кожному з нас чи не найбільшу
роль відігравав учитель. Він не тільки допомагав нам у здобутті знань,
він був учасником нашого виховання. Згадуючи школу, поневолі шукаєш
собі ідеала, в якому поєднані доброта, щирість, освіченість,
професіоналізм та інші людські якості. Будучи дітьми, ми серед вчителів
вибирали сій ідеал, на якого хотіли бути схожими, чи служили прикладом,
зразком для наслідування. Напевно, такою людиною був і вчитель
української мови та літератури і Михайло Михайлович Чернянчук, який у липні 2012 року закінчив свій земний відрізок життя. Народився 10 березня 1934 року.
Свій трудовий шлях розпочав у Новоселицькій семирічці Виноградівського
району, а продовжив у Хижанській НСШ. Він добре знав свій предмет, був
цікавим співбесідником. Учням приви
вав любов до рідної мови та літератури. Вмів цікаво розповідати про
того чи іншого письменника, його творчість, часто виходячи за межі
шкільної програми. Він був доброю, безкорисливою людиною. Таким і запамятаємо його назавжди.
Каталог статей
