Говорити
про одну зі своїх улюблених тем –закарпатські прізвища – професор Павло
Павлович Чучка може годинами, що й не дивно, адже їм він присвятив 4
десятиліття, зібрав та уклав у словник близько 12 тисяч – аж не
віриться, що у нібито невеликому краї їх таке різноманіття.
Але
завершивши титанічний труд, Павло Павлович не зупинився – нині він
працює над рядом інших тем, тож, можливо, через деякий час побачимо його
нові дослідження. Про минулі й майбутні теми досліджень ми розпитали
самого професора.
– Ваш головний редактор Клованич? У нього цікаве прізвище. Мати -
основоположниця роду - Клованя, що означає "Зубаня", прізвище пішло від
слова клови, ікла. Назвали за матір’ю, а не за батьком. Причин такому
може бути багато. Можливо, батько помер рано і дитину знали не по ньому,
а по матері. Або чимось оригінальним виділявся не глава роду, а його
дружина. – Оригінально зустрів мене Павло Чучка.
– А чому такі висновки?
– Так люди розрізнялися народним, сільським способом. Чий Юрко? Поланин
чи Михайлів? Людині давали – народне, а не офіційне – прізвисько не за
тією ознакою, якою вона була схожою на інших, а за тією, якою вона
відрізнялася. Скажімо, десь в Ефіопії не назвали б люди чоловіка Іван
Чорний – бо там всі чорні, в Швеції не назвали б когось Білим, бо там
всі блондини.
Тут є закономірності. Кого за іменем називали, кого за прізвиськом, кого
за родом занять – за тим, чим він виділявся. Власне так називали не
лише людей, але й географічні назви давали. От є села Руська Мокра і
Німецька Мокра. Чому так? Очевидно, там є багато води. Всюди навколо
гори, напевно суха місцина, а оця була не такою. Або село Сухий на
Великоберезнянщині, напевно, назвали так, бо це село відрізняється
сухістю серед сусідніх. А потім позмінювали, не поцікавившись думкою
жителів. От, скажімо, перейменували Волове на Міжгір’я. Що в такій назві
унікального? Там всі села між гір знаходяться.
Такий словник якоюсь мірою показує історію народу, людей, що жили тут
– Чого ви вирішили зайнятися походженням Закарпатських прізвищ?
– Цим ніхто не займався, було тільки кілька наукових статей. І в сусідів
було негусто. Поляки найдалі пішли з них. Росіяни не мають такого
словника, словенці, словаки. У мене був добрий колега з Ізи. Я,
закінчивши роботу над морфологією, взявся за прізвища, а він працював
паралельно зі мною над географічними назвами. Ми не залазили один одному
в роботу. Він зробив фундаментальну працю, опублікував роботу по назвах
закарпатських сіл та міст, я ж по прізвищах.
Це потрібно було зробити. Взявся я, сам обійшов села області. Роками
працював над цим. Відволікало те, що доводилося керувати факультетом дві
каденції, стільки ж кафедрою. Отож довів роботу до кінця фактично вже у
XXI столітті. В цілому пішло в мене на це 40 років. До цього словника
увійшли прізвища тих людей, що народилися на Закарпатті до 1945 року. Я
зробив таке обмеження не тому, що є сепаратистом і не люблю тих, хто
приїжджає жити на Закарпаття, але треба було поставити межу. Звідси
мусів спуститися до найдальших століть, в яких збереглися документальні
відомості з прізвищами.
Такий словник якоюсь мірою показує історію народу, людей, що жили тут,
з’ясовує правописні моменти, яких є маса: як їх відмінювати, як писати,
наголошувати. Цікаве питання, як писати прізвища, які утворили не
українці, а словаки, угорці, німці, а вони тут вкорінилися і стали
прізвищами українців.
Я розрізнюю такі моменти як українське прізвище і прізвище українця. Це
далеко не одне й теж саме. От Шварц – це українське прізвище? Німецьке. А
Шварцюк? Це ж син Шварца. І слово це утворили вже не німці, а українці.
Таких слів маса. Взяти закарпатських письменників, половина з них мають
мадярські прізвища, але ж вони не мадяри. Може то саме мадяри їх так
назвали. Він десь служив у війську, виконував ту чи іншу роботу, мав
певне місце в тій системі. Може він був пушкашем, тобто з рушницею
воював, чи був ковачем чи остолошом. Так його й записали. Тому й не
можна казати, що етимологічна належність прізвища відповідає
національності.
Скажімо у вашому випадку все однозначно. Я би вас за вашим прізвищем не
відніс ані до росіян, ані до мадярів, поляків – воно однозначно
українське. А от щодо мого прізвища можна було б подискутувати - чи воно
українське чи ні. Може сербське, а то й мадярське. У такому
мультинаціональному краї, як Закарпаття, де стикаються українці з
угорцями, словаками, з румунами, німцями - всяке може бути.
Прізвища, як юридичний термін пішли від Марії Терезії у 1785 році
– Як давно на Закарпатті почали записувати людей по прізвищу?
– До реформи австрійської королеви Марії Терезії чіткі прізвища мали
лише люди, що володіли майном, про них записи є з XVI, XV століття.
Таким людям потрібні були чіткі прізвища, аби мати можливість вести
справи. Скажімо продає він землю, то має точно сказати, що купляє її
Іван Смолавий, син такого-то. А інші могли міняти свої прізвища як
завгодно. Тоді ж чіткого запису не існувало.
Прізвища, як юридичний термін пішли від Марії Терезії у 1785 році. Вони
були введені на території всієї Австрії за три роки. Королева
зобов’язала всіх людей зупинитися нарешті на чомусь одному і кожного
записувати в один спосіб. Вона була великою реформаторкою. Багато про
неї анекдотів ходило, гулящою її вважали, але у юридичній справі навела
німецький порядок. Тож як людей називали до того часу, так і записали.
Звичайно, частина тих прізвищ могла зникнути – рід виродився. Пошукайте
сьогодні Духновича на Закарпатті – немає. Були роди, де хлопці не
народжувалися, або прийшла холера чи інша хвороба, емігрували – і
зникли. Таким чином ми не дорахувалися кількох сотень прізвищ, що були
живими ще у XVIII, XIX століттях.
– Як ви ставитеся до того, що люди міняють неблагозвучні прізвища?
– Позитивно. От є в Ужгороді один механік, у якого я ремонтую свою
машину. Його донька працювала на філологічному факультеті і в нас її
називали Грін, росіяни казали їй Ґрін. Якось ми з ним розговорилися і я
запитав його, як треба говорити правильно. Бо якщо починається на букву
"ґ", то, можливо, пішло від німецького слова "ґрін", "зелений, якщо "г",
то щось інше. Він каже, що насправді він Хрін. А змінив, бо діти з
вулиці приходили додому в сльозах - інші діти перекладали їхнє прізвище
на російську і сміялися з малих. От він і вирішив змінити першу букву у
прізвищі. Таких прізвищ, що виникли штучно, є десь зо 5%. Часто писарі
плутали букви при запису і виникали нові прізвища. Наприклад Синитарь.
Воно є на Хустщині і на Тячівщині. Тепер його записують Санітар.
Синитарь – це той, що рубає ліс. Чи то з вини секретарів сільрад, які не
знали, що означає це слово, чи з інших причин, змінили прізвище і тепер
воно означає зовсім інше.
Десь півсотні прізвищ звучать непристойно
– Багато таких прізвищ, що нині звучать непристойно?
– Достатньо. Я при укладанні словника думав, чи потрібно їх вводити, але
такі прізвища були на Закарпатті, тому є вони і в словнику. Їх у моєму
словнику назбиралося з півсотні. Ну от у Львові був академік Тупиця,
родом звідси. Ви б пишалися таким прізвищем? І ще є там один доцент,
який дуже хотів виступити на одній конференції і каже мені, мовляв Павле
Павловичу так би хотів виступити на вашій конференції, але не можу,
боюся, що коли мене представлять, присутні вибухнуть від реготу. А
прізвище його Піча… У Чехії є Єбарій. Дотепер вживається там же складне
прізвище на кшталт козацьких Насравгрнець – там воно нічого не означає.
Багато такого. Серигола, наприклад, ще існує.
Було прізвище… (яке в газеті давати незаконно – означає жіночий статевий
орган. – Авт.). Тепер такого не існує, хоча схожі трапляються. З часом
воно зникло з етичних міркувань. Думаю, ніхто не був проти, якщо люди
його змінювали на щось інше. Часто у немилозвучних прізвищах змінювали
одну букву, аби воно більше не викликало асоціацій з чимось непристойним
– А прізвище Йовбан що означає?
– О, це престижне прізвище. Воно пішло від святого Іова. Ім’я це по-угорськи звучить, як Йовб.
– Що означають прізвища відомих закарпатських осіб?
– Будь ласка, наприклад Балога – це лівак по-угорськи. Дослівно означає
ліва рука. Найпоширеніше воно у Мукачівському та Виноградівському
ройонах. Згадується вперше 1717 року. Гаваші означає полонинський або
засніжений. Думаю, що воно якоюсь мірою штучне. Підозрюю, предки могли
писатися якось інакше, а в кінці 19 століття, коли на території Угорщини
діяв закон про національні меншини, що зобов’язував ставитися
вимогливіше до держслужбовців, що мали українське походження, тому люди
змінювали прізвища. Таким чином чимало українців ставали «угорцями».
Шуфрич – з Воловеччини, Мукачівщини. Пішло від основи Шуфря –
зрумунізованого варіанту календарного імені Софрон. Устич означає
вихрест, тобто людина, що прийняла християнство, перейшовши з
мусульманства, чи, найчастіше, юдаїзму. Рябець пішло з Міжгірщини, воно
означає рибу пструг (форель). Назва риби стала людським прізвищем.
Петьовка пішло від імені Петро, чи Петьо, як кажуть на Закарпатті.
Пітьовко по-угорськи ще означає картоплина, тому можливі варіанти.
Цікаве прізвище Пинзеник. До кінця воно так і не розв’язане і має кілька
варіантів походження. Імовірно, українське утворення за допомогою
суфіксу -ик- від польського «пензіць» - лякати. Або від угорського
пиндзі – гроші і т.д. Важко до якогось схилитися. До речі є ряд прізвищ,
що можуть мати кілька версій походження. Є й такі, що справді мають
нібито спільний корінь, але походять від різних значень.
Чекатимемо на новий словник
– Яке прізвище найпоширеніше на Закарпатті?
– Думаю, Попович – син попа. Навряд чи всі Поповичі пішли з одного роду.
Священики були в кожному селі, отож і поповичами їхніх дітей називали
всюди. Є ще Попадич, що означає – син попаді, а не попа. А Попівник – це
не тому, що він собі попивав, це син попівни, доньки попа. Або Попик –
може він був за родом діяльності попом, але ростом малий, тому й назвали
попиком, або може також був сином попа – є піп, а це його малий попик.
Суфікси показують, хто ким був, у яких родинних стосунках люди
перебували. Прізвище Поп – це вже не зовсім те саме. Якби був на
Ірщавщині, то мав би бути піп, у нас – пуп (не пупок!), то ж чому його у
всіх районах писали Поп? Певно тому, що по-угорськи Поп – той самий
священнослужитель, у більшості випадків так і є. А за Хустом було
прізвище Попа. Не думайте, що це означає сідниці, хоча було й прізвище
Гузичка. По-румунськи попа – той самий піп.
Дуже багато в нас Ковачів – коваль – прізвище, яке найпоширеніше у
цілому світі. Причини його поширення такі ж – на Закарпатті не було села
без коваля. Я не вважаю його угорським, воно слов’янського походження –
від дієслова ковати. Воно було у всіх районах області. Щоправда у нас
його говорять із наголосом на перший склад. Можливо тому, аби розрізняти
власне ковалів та людей з таким прізвищем.
– Над чим ви працюєте тепер?
– Тепер маю дві теми. Коли набридає працювати над однією, беруся за
другу. Я володію матеріалами про населення всієї України від X століття
до наших часів. Від появи перших грамот, літописів – київських,
волинських, закарпатських, молдавських і займаюся населенням, що живе на
цій території. Тобто не обмежуюся рамками нинішньої України, а беру
райони, на яких жили українці., беру від Сяну до Дону.
І друга тема – давньослов’янські імена, які були в українців до XVII
століття. Церква не дозволяла їх і вони зникли. Я хочу показати людям
красу й багатство імен, які ми мали. Бо ж деякі інші слов’янські країни й
дотепер їх використовують.
Давні імена обов’язково щось означали. Хіба імена Ждан або Чекан нічого
не несуть? Ні, це означало, що батьки дуже чекали на цю дитину. Ім’я
Найдена означало, що батьки її знайшли, бо, бувало, дітей підкидали.
Продан – мати продала свою дитину. Скажімо, ім’я Доста давали дівчині,
коли не хотіли більше дітей і вірували, що це допоможе. Таких імен у
мене є близько 2 тисяч. І до останнього часу вони не вживалися. Нині вже
деякі молоді батьки називають дітей, скажімо, Росава чи Весна, Веселка,
Діброва.
Або батьки хотіли дати з іменем дитини здоров’я, сили, щастя. Ім’я Вовк
мало надати цього. І Ведмідь так само. Навіть ім’я Жаба було – назвали,
аби нечиста сила на дитину не лакомилася.
Вибачайте, шановні відвідувачі цієї сторіночки, я не займаюся встановленням історії конкретних прізвищ. Для цього звертайтеся, будь-ласка, до відповідних ресурсів Інтернету.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Каталог статей
