Якби у нашому житті не було свят, то, напевно, воно стало б нестерпним. Тим більше, важко собі уявити життя без низки так званих зимових свят. Найвеличніше і незбагненне серед них - Різдво.
Це – найказковіше, найчарівніше і найромантичніше свято. Запах ялинки, прикрашеної різнокольоровими іграшками, святкові колядки, близькі люди , друзі за святковим столом – усе це створює незабутню атмосферу. Більшість із нас просто святкує Різдво, – не замислюючись над головним – Господь прийшов у світ і став людиною. Як це може бути? Напевно, ми ніколи до кінця не пізнаємо цієї таємниці. Та все ж повинні думати, зростати в міру своєї можливості.
Тільки промайнули Різдв»яні свята – і народ святкує Старий Новий рік, а церква – Свято Василія Великого. Для православних християн нашого мальовничого села Гудя це свято є особливим, тому що наш храм, заснований у 1868 році, носить ім»я цього Святого. Наша церква – доглянута, охайна.
На початку 90-х років минулого сторіччя братами Тарнаями – Корнелієм, Павлом та Отто на чолі з їхнім покійним батьком Карлом було зроблено зовнішній ремонт і до цього часу храм виглядає ніби новий. В 2005 році силами вірників та за підтримки д.е.н.Моргіт Добри з Угорщини, яка народилася в нашому селі, було проведено народним художником ст. Іваном Ілляшем внутрішні роботи по відновленню фресок, завдяки чому збережені натуральні оздоблення, рідні цим стінам. П»ятий рік вірники гріються природнім газом.
Про господарські справи церкви турбується безвідмовний наш земляк Василь Малета. На правах господарок – жінки-вірниці. Біля ікон завжди живі квіти. Заходиш у храм і ніби потрапляєш в особливе місце, де панує затишок, спокій. Тут приємно просто помовчати. Згодьтеся, у нашому житті багато шуму, суєти, часто цілком непотрібних побутових справ. Та ми повинні знаходити час для мовчання – хоч трохи, щоб могли відчути Бога і, разом з цим,- суть нашого земного життя.
Всі ще пам»ятають 13 січня цього року. Зранку дощ, в обід – сонце, під вечір хмари, блискавка, грім, сніг – і все це за декілька годин. Після Всеношної Служби Божої – справжня зима. На празник ніби сама природа разом з людьми возвеличила Бога, подарувала світлий, сонячний зимовий день. Із самого ранку у храмі лунали молитви, сходилися сельчани, гості з інших парафій.
Зимові свята у нас багатолюдні, тому що разом із своїми рідними та сельчанами святкує та частина вірян, які , на жаль, називаються заробітчанами. І вважаючи на те, що суттєва кількість вірян, мешканців села є тими, що з початку 70-років минулого сторіччя переселялися з гірських районів краю, у нас немає непорозумінь відносно питань віри, мови. Навпаки, ці прихожани є більш дисциплінованими відвідувачами храму. Як в буденному житті так і в питаннях віри ми єдині.
Апогеєм святкування стала Свята Служба Божа, яку спільно відслужили декан Виноградівського деканату о.Мирослав Сипко , наш священник о.Сергій Деяк і ще з десяток священників із навколишніх сіл…. Завершився празник многолітствієм, обходом церкви та мированням. Люди розходилися по домівках продовжувати святкування, радіючи, бо такого величного празника у селі давно не було.
…Молодий адміністратор
нашої парафії о.Сергій служить в нашому селі 4 роки. Чимало теплих слів
хочеться сказати про цю людину, яка має сучасний погляд на життя. З
ним цікаво всім: і старшому поколінню, якому він не забуває постійно
дякувати за збережені традиції, і молоді, з якою охоче спілкується і
влаштовує навчальні заняття та відпочинок. І хоч отець живе не в нашому
селі, він є безвідмовним у питаннях проведення різних відправ і в будні –
церква відкрита для кожного майже щодня.
Крім свят, парафіяльна рада переймається і розбудовою нашого храму. Адже всі ми повинні за собою щось залишати на Землі. А що може бути постійним в селі, як не Церква. Ми її отримали від наших попередників, отже, повинні залишити її ще кращою своїм нащадкам. Що відчуваєш на душі, коли сидиш на лавках, де колись сиділи твої прабабки, бабки, мами… Появляється відчуття подяки, поваги і відповідальності за продовження їх справи.
Зараз виготовлено документацію на будівництво нашого парафіяльного будинку, церковної школи і парку зі статуєю Пресвятої Богородиці , що буде розміщено поряд з храмом. Уже збудований фундамент, проведено деякі планувальні роботи, але все це є тільки початком із запланованого, що поставили собі за мету віряни. І хоч наше село невелике, зате в ньому живуть щирі люди, які мають сильну віру і є справжніми християнами, яким відомо, що без жертви немає любові. Адже Церква – це місце, де стираються культурні, політичні, національні, психологічні бар»єри, які люди ще не здатні подолати.
Юлія Пелешкей, с. Гудя
З сайту "Виноградів-інфо":
http://vynohradiv.info/publications/511-praznyky-malenkoho-sela
