Виноградівський район Закарпатської області межує із двома країнами-Угорщиною та Румунією. Таке вигідне географічне розташування регіону надає хороші можливості органам місцевого самоврядування мати тісні контакти із транскордонними регіонами цих країн. Але виходить навпаки. Закон України про транскордонне співробітництво і проголошений курс на європейську інтеграцію нашої держави ще далекі від реального життя.

Чому так виходить, що бажання керівників нашої держави і більшості народу дуже повільно впроваджується у життя? Найперше, це відсутність фінансових коштів на таке співробітництво, а по-друге, вищі органи влади ігнорують проблеми територіальних громад.

Для здійснення транскордонних зв'язків у межах Закарпатської області необхідно збільшити кількість пунктів перетину державних кордонів, бо існуючі митні пункти, наприклад, у Виноградівському районі на Угорщину і Румунію у Вилоці та Дякові не можуть задовольнити потреби громадян та установ у цьому питанні. Якщо у  Вилоці до Угорщини здійснюється пропуск автотранспорту і пішоходів, то у Дякові- тільки автотранспортом. Пішоходам, щоб дістатися до румунської землі, необхідно подолати більше 80 км. до с. Солотвина і там перейти кордон. А це незручно і економічно невигідно.

Сучасне життя щоденно приносить нові зміни,технології, які запроваджуються повсюди:і в побуті,і в людських стосунках. Наша держава вже давно стала незалежною і змінила суспільно-політичний устрій. Приватизували все, що можна було. А за систему перетину кордону і цивілізованого виїзду за кордон своїх громадян чомусь забули. У Закарпатській області держава спільно із прикордонниками, митними службами, з допомогою Міністерства закордонних справ повинні відкрити декілька нових пунктів перетину державного кордону, а не закривати та призупиняти їх роботу. Наприклад, у селі Хижа Виноградівського району існував такий пункт «Хижа-Тарна Маре», але із серпня 2005р. він не працює, бо паводкові води знесли місток.

Тож замість того, щоб відремонтувати його, митники тимчасово призупинили роботу пункту. І одноповерхова  будівля площею 98 м2 і 8 службових приміщень та територією більше одного гектара землі стоїть і розвалюється. Дане приміщення і земля у 2011р. Чопською митницею  передані у тимчасове користування Виноградівському РВ УМВС в Закарпатській області до 2014р. без відома органу місцевого самоврядування села Хижа. Для яких цілей- невідомо. Тож доля пропускного пункту , мабуть, уже вирішена, але не на користь жителів прикордонного регіону.

Миритися із таким станом справ місцеве населення не бажає.Де тільки не зверталися сільські депутати з цього питання: писали листи до районної та обласної влади,зверталися до Державної Митної Служби України, Чопської митниці,  дзвонили на гарячу телефонну лінію при Кабінеті Міністрів , та проблему ніяк не можна вирішити.

Житель с. Хижі Очкай В. А. розповідає, що після 1-ї Світової війни, як було віддано Румуніі 5 сіл від Угочанської жупи (Виноградівського району) в період чехословацької влади на Закарпатті , то згідно протоколів до Сен-Женмерського договору у районі їхнього села ще тоді було відкрито пункт перетину кордону на Румунію, щоб місцеве населення мало можливість відвідувати своїх родичів. Даний пропускний пункт існував при всіх режимах, тільки при комуністах був закритий. Після проголошення незалежності України роботу пункту спрощеного перетину було відновлено.  У роботі його дуже зацікавлені громади прикордонного регіону двох країн . Зокрема, голова румунського села Тарна Маре п. Моніка Собіус, говорить, що від цього буде вигода органам місцевого самоврядування двох  держав. Тоді можна буде спільно подавати проекти до Євросоюзу і таким чином вирішувати назрілі проблеми в соціальній та економічній сферах прикордонного регіону.

Хочеться вірити, що українська  і румунська влади врешті із порозумінням віднесуться до цього питання, бо, як заявляє керівництво нашої держави, незабаром буде підписано угоду з Євросоюзом. А це означає , що відгороджуватися від сусідів колючим дротом - це уже минуле. Днями голова Закарпатської обласної державної адміністрації п. Ледида О.О. заявив, що бере під свій особистий контроль залучення іноземних інвестицій до нашої області. Тож хотілося б, щоб на території області значно збільшилася кількість пунктів перетину держкордону і таким чином відкрити нові можливості жителям прикордонних сіл для встановлення нормальних відносин із родичами та  запровадженню європейських технологій у наших селах.

Осторонь питань транскордонного співробітництва, на мій погляд, стоїть Кабінет Міністрів України, бо в існуючих угодах між Києвом та Бухарестом пункти перетину кордону зазначені як місцеві, а за видом сполучення та перевезення- автомобільні та пішохідні. При вступі Румунії до Євросоюзу необхідно заздалегідь змінити статус пунктів перетину кордону у міжнародні, а це вже робота Міністерства закордонних справ та дипломатичних представників акредитованих у країнах уже сьогодні, бо завтра буде пізно. Про всі тонкощі таких домовленостей нам у низових органах місцевого самоврядування говорити важко, але якщо наші бажання буде здійснено, то населення прикордонних регіонів лиш вітатиме таку потрібну справу. Бо, повірте,  жити за декілька сотень метрів від родичів і не мати можливості вільно переходити кордон і сьогодні оформляти візи такими незручними методами  лише для жителів  нашої країни - це не по- європейськи.

Протягом 2010-2012 рр сільські ради територіальних громад Чернянської, Хижанської, Новоселицької Виноградівсьеого району зуміли підписати угоду про партнерські стосунки із громадою села Тарна Маре повіту Сату Маре Румунії. За цей період було здійснено декілька поїздок один до одного. Гості із Румунії побували на традиційних місцевих фестивалях, які проводяться у наших селах: «Чернянська начанка», «Волоські страви», «Хижанські візерунки». Для здійснення контактів використовуємо інтернет-центри сільських бібліотек наших громад, де через скайп ведемо переговори та домовляємося про плани дій.

Однак здійснювати поїздки один до одного залишається  важким питанням, особливо для нас, українців. Гості з Румунії можуть перетинами наш кордон без візи, а для нас віза- обов’язкова. Тож виходить, що наша держава не дуже турбується про своїх громадян. Через це маємо досить низький імідж  в очах зарубіжних партнерів. І підняти його нам ніхто не захоче, якщо цього не зробимо самі. Через транскордонні зв’язки маємо можливість розвіяти негативну думку про нас, що нав’язали Європі наші «недоторканні». Курс України на європейську інтеграцію населення вже має відчуватися сьогодні. Дротяна колюча загорожа на держкордоні  негайно має бути знята і видача віз на поїздку за кордон має бути така,яка є в більшості країн. Європа- наш спільний дім, тож скоріше відкривайте нам двері туди і давайте населенню можливість сьогодні вже жити і працювати по-європейськи.

Василь Івашко, Чернянський сільський голова

Матеріал з сайту http://www.vynohradiv.info/publications/1200-shvydshe-vidkryvajte-dveri-do-evropy