Історія освіти в селі Хижа Виноградівського району починається з
відкриття школи в 1867 році. Це був невеличкий будинок на невисокому
горбку з одним класним приміщенням та однією кімнатою для вчителя. Ось
як описує цю школу інспектор шкіл Угочанської жупи Оцил Ласло. «Низький
будинок із двох кімнат з невеличкими вікнами. З-під селемена висіла
павутина. В класі в одному кутку була бочка з капустою, а в других двох
– розобраний віз, хами і до ораня потрібний інвентар. Біля печки в
закуті – купа попелу. Учнів у класі не було. На партах була така
пилюка, що можна на них було писати. Це означало, що школу ніхто не
відвідує». Йому захотілося відпочити після того, що побачив. Першим
учителем був сільський дяк Чорба Іван. Фінансування школи в селі
проводилось за рахунок коштів населення, що надходили у вигляді
«шкільного податку» в розмірі 70 крейцарів на рік від кожної сім’ї.
У 1880 році було збудовано нову школу площею 70 кв.м. На період
будівництва учні продовжували навчання у Великотарнянській школі. У
новій Малотарнянській школі почали працювати вчителі з відповідною
освітою: Станканинець Михайло (1880-1888 р.р.), Петенько Іван
(1888-1889 р.р.), Гайдук Шандор (1889-1898 р.р.), Довжан Павло
(1898-1902 р.р.). Всі учні навчалися в одному приміщенні. Клас був
різновіковий. Є дані про кількісний склад учнів у школі за період з
1880 по 1903 роки. Тоді пересічно навчалося від 27 до 60 учнів. Школа
була церковною. П’ять днів на тиждень учні навчалися угорською мовою і
тільки один день - рідною.
З 1908 року працювали вчителі Бровді Іван, Чейпеш Іван.
За чехословацької влади навчання велося рідною мовою. Вчителем був
Медвідь Михайло. У класі-комплекті нараховувалось до 60 дітей різного
віку. Тут вчителював Гарапко Іван. З 1931 року вчителем було призначено
Гінцака Юрія, який пропрацював по 1947 рік. Під кінець чехословацького
правління кількість учнів збільшилася до 110, що призвело до залучення
більшої кількості вчителів. Разом з Гінцаком працювали Громовчук Іван,
Продан Іван, Мінчич Піроша. В той час поряд з вивченням чеської мови
увага зверталася і на вивчення рідної мови. Не всі діти шкільного віку
були охоплені навчанням.
За час угорської окупації в селі залишалася школа з українською
мовою навчання, однак деякі предмети велися угорською мовою. У школі
тоді нараховувалось біля 120 учнів, але багато дітей ще залишалося поза
школою. В закладі тоді працювали три вчителі: Гінцак Юрій, Громовчук
Іван та Мінчич Піроша. У класах, крім столів триметрової довжини, стола
для вчителя, стільця та класної дошки більше нічого не було. Зарплатня
вчителя у той час становила 70 пенге.
До 1944 року у селі не було жодного громадянина з вищою освітою і
лише двоє - Богаш Іван Михайлович та Батин Василь Петрович мали середню
освіту і працювали в селі вчителями.
Після визволення Закарпаття (жовтень 1944 року) в селі почала
працювати державна народна школа, яку згодом було реорганізовано в
початкову з чотирьма класами. Директором школи був Гінцак Юрій, а
вчителями Довбак Михайло Михайлович, Кіш Юрій Та Драб Федір Васильович.
У селі на той час нараховувалось 174 неписьменних громадян. Але дуже
швидко це становище було виправлено.
У 1949 році початкову школу було реорганізовано у семирічку.
Першим її директором став Драб Федір Васильович, який мав педагогічну
освіту, заступником був Кіш С.Ю. В школі було 7 класів, у тому числі:
два перші, два другі, один третій, один четвертий та один п’ятий клас.
Всього навчалося 188 учнів, яких навчали вісім вчителів, це: Драб Федір
Васильович, Довбак Михайло Михайлович, Кіш Юрій, Тимканич Степан
Михайлович, Богаш Ірина Юріївна, Онисько Михайло, Кормош Іван та Фегер
Іван. Школа була розміщена у трьох пристосованих будинках. Багато
батьків відмовлялися пускати своїх дітей у школу. Тодішньому
педколективу прийшлося докласти чималих зусиль для здійснення всеобучу
в селі.
З 1950 року директором школи був Богаш Іван Іванович. Його заступниками були Тимканич С.М., а з 1952 року Барнічко М. М.
В 1956 році директором школи було призначено Продана Федора
Степановича, який пропрацював на цій посаді до 1987 року. Беззмінним
заступником директора була Цола Ганна Миколаївна (по 1990 рік).
Першими випускниками семирічки були: Палешник Ганна, Фрінд
Михайло, Палінчак Ганна, Філей Ірина, Світлик Іван та інші. Філей Ірина
Василівна, закінчивши сільськогосподарський технікум, працювала у
радгоспі.
До 1960 року в селі Хижа нараховувалось сім чоловік з вищою освітою та 49 осіб мали середню освіту.
У 1960 році семирічку було реорганізовано у восьмирічну школу. Вона займала три корпуси з сімома класними приміщеннями.
У 1967 році було розпочато будівництво нової типової восьмирічної
школи на 320 учнівських місць. Директором школи тоді був досвідчений,
відданий шкільній справі педагог Продан Федір Степанович. Під школу
було підібрано найкрасивіше місце в селі, під горою Гуркою на лівому
березі річки Холд. Уцілілі документи того часу свідчать про титанічну
працю та настирливість Федора Степановича на шляху до здійснення мрії
про нову школу. Серед документів - заяви, довідки, протоколи, звернення
до вищих органів влади про відвід земельної ділянки під будівництво,
про хід самого будівництва (http://kistarna.ucoz.ru/publ/istorija/dokumenti_shho_majut_vidnoshennja_do_pojavi_novoji_vosmirichnoji_shkoli_v_s_khizha_u_1970_roci/2-1-0-83
Результатом цих зусиль стало те, що в
квітні 1970 року на честь 100-річчя з дня народження Леніна школу було
здано в експлуатацію. Та навчання в новій школі розпочалося лише з 1
вересня 1970 року. Цю подію наближали як могли члени педагогічного
колективу на чолі з директором Проданом Ф. С., заступником директора з
НВ роботи Цолою Ганню Миколаївною та вчителі - Волощук Євдокія
Іванівна, Волощук Дмитро Дмитрович, Клопотар Олександра Іванівна,
Маріцан Терезія Юріївна, Продан Ірма Михайлівна, Богаш Ірина Юріївна,
Шенцова Ганна Олексіївна, Фрінд Марта Юріївна, Вербицька Раїса Хомівна,
Чернянчук Михайло Михайлович, Ісаєвич Іван Іванович та інші. Протягом
2-3 років у школі було створено ряд добре обладнаних, зразкових на той
час навчальних кабінетів. На базі школи протягом років проводилися
районні та обласні семінари вчителів і керівників районних рівнів, у
школі побували делегації з сусідніх країн: Румунії, Угорщини, Чехії.
Випускникам запам’яталися вчителі, що працювали в новій школі у
різні роки і залишили по собі добрий спомин: Квак М.Ю., Деяк М.М.,
Білоус Є.І., Батин І.В., Заболотний В. В., Будка Н. І., Касинець В. П.,
Захарія Г.Г., Горохова В.А., Гайдук Л.Г., Горват В.В., Жолдош І.М.,
Фединець П.І., Свереняк Т.В., Токач Г.Й., Зима М.І., Палешник І.І.,
Кравців І.І., Реплюк Н.М., Баник В.М., Пруніца Т.В., Громовчук М.І. та інші.
З 1970 року почав працювати вчителем математики Ісаєвич Іван
Іванович, а у 1987 році його призначають директором школи. Заступниками
з навчально-виховної роботи були Цола Ганна Миколаївна, Волощук Євдокія
Іванівна, Шутко Лідія Семенівна.
З 1 вересня 2007 року дев’тирічку реорганізовано у середню
загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Сьогодні навчально-виховний
процес забезпечує злагоджений педагогічний колектив у складі: Ісаєвич
І.І. - директор, Чутора М.П. - заступник з НВР, Іжаківська М.В. -
заступник з ВР та вчителі Філей С.Ю., Палінчак М.В., Шутко Л.С., Монда
М.В., Світлик О.В., Реплюк М.І., Батин М.І., Ганус Т.В., Плиска Н.І.,
Філей Т.І., Казимирська І.І., Ухач О.П., Богаш Ю.Ю., Очкай І.І.,
Світлик Г.В., Палінчак К.М., Батин І.І., Гайдук С.І., Вража Н.А., Очкай
М.І., з них – 3 старші вчителі, 8 спеціалістів вищої категорії.
Була проведена величезна робота учнів, батьків, вчителів Маріцан
Терезії Юріївни - кавалера ордена Трудового Червоного прапора,
учителя-методиста та Ісаєвич Ганни Михайлівни - відмінника народної
освіти, старшого вчителя по вивченню історії рідного краю. І як
результат – етнографічний зразковий музей «ТКАЦТВО».
Школа пишається своїми випускниками, які досягли особливих
успіхів: Палінчак М.М. – декан факультету міжнародних відносин УжНУ,
Ісаєвич С.І. – старший викладач кафедри психології та педагогіки УжНУ,
Граб Т.Д. – начальник податкової інспекції, Палешник І.І. – начальник
Виноградівської митниці, Батин В.В.- завідувач відділом митниці,
Чернянчук В.М., Ісаєвич М.І., Шутко Ю.Ю. – офіцери, співробітники
правоохоронних органів.
Нині в школі вирує життя. Учні та вчителі є учасниками усіх
конкурсів, виставок, змагань, де здобувають призові місця або входять у
десятку кращих у районі та області. Нашу художню самодіяльність знає
весь край, а шкільна навчально-дослідна ділянка відома навіть в Києві.
З 2005 року у вищих навчальних закладах навчається 27, а у
технікумах, училищах та коледжах 46 наших випускників. Географія
навчання широка: Київ, Ужгород, Мукачево, Харків, Чернівці, Хмельницьк,
Москва та інші міста нашої держави та зарубіжжя. Успішно продовжують
навчання наші учні у школах та коледжах США.
Звичайно, є і проблеми. Найболючіша - це нетрудовлаштованість
наших випускників. За останні п’ять років їх число сягло 47 чоловік. А
ще -батьки змушені залишати своїх дітей у пошуках заробітку за
кордоном. Тому при живих батьках діти виховуються у неповних сім’ях,
нерідко - зусиллями стареньких бабусь та дідусів. На даний час
кількість таких учнів сягає понад четвертину загального числа (254)
учнів у школі. За останні роки збільшилося чило півсиріт - 29, в цьому
році маємо 2 учнів-сиріт.
З нагоди 40-річчя школи та 143-ої річниці освіти в селі Хижа (яке
минулоріч святкувало 380-річчя своєї історії) бажаю усім односельцям
бути здоровими та освіченими.
І.Ісаєвич,
директор школи, старший учитель,
відмінник народної освіти України
Каталог статей
