Більше 30 років тому мої земляки стали свідками небачених досі кінозйомок. Деяким пощастило ще більше, бо мали можливість знятися в кіно, а згодом побачити своє прізвище в титрах. Сподіваюсь, вам цікаво буде дізнатись про ті зйомки. Тож, піднімаю для вас кінематографічну завісу!

Архівне фото переносить нас на кіномайданчик. В оточенні справжніх акторів стоять і виноградівські аматори. Четвертий справа Йосип Гаснюк, в центрі – інші наші земляки.

Офіцера знайшли на автозаправці

У мене в пам»яті ще свіжі ті спогади. У 1975-му, тодішня першокласниця, у числі інших допитливих спостерігачів стала свідком народження культового фільму радянських часів. На подвір»ї теперішньої реформатської церкви (на той час – занедбаного фабричного складу) знімали якусь сцену. Ми веселим гуртом повертались зі школи і дружно зупинилися з роззявленими ротами. Декілька пожежних машин нещадно поливали артистів та масовку водою. Це означало, що в кадрі йде дощ…

А ще в древньому Виноградові (до речі, нам 745 років!) проживають
свідки кінозйомок та аматори-актори. Йосипу Гаснюку, почесному громадянину Виноградова, який виконав у фільмі роль епізодичного плану, було на той час 36 років. Знявся він у двох епізодах.

-У ті роки все було дефіцитом, тож і бензин дістати було важко, тому черги на автозаправках були чималі, - згадує Йосип Зигмундович. – Так-от, сиджу в «Жигулях», чекаю на свою чергу. Аж поруч став якийсь чолов»яга та почав мене прискіпливо розглядати. Я дещо зніяковів, але згодом виявилось, що це і був відомий режисер Еміль Лотяну, який запропонував знятися у його фільмі! Обмінялися координатами і він пообіцяв запросити на проби. Скажу відверто: поставився до цього факт скептично, але вже через 3-4 години до мене додому завітала адміністратор картини – і я помчав на проби! Продекламував текст зі сценарію і мене затвердили на роль офіцера. А ще довелося вчити акторів співати угорську народну пісню «Alma a fa alatt» (Яблуко під деревом). Цей момент можна побачити на початку кінофільму.

Як берег річки Тиси маєтком барона став

У 1974-1975 роках у провінційному Виноградові тільки й розмов було що про кіно. Попередньо приїхала адміністративна група «Мосфільму» підбирати місцини для зйомок та людей для масовок. Закарпаття і зокрема Виноградів обрали через теплий клімат і подібний до Молдови та Прибалтики природний ландшафт, де паралельно проводилися зйомки кінофільму. Перевагою було і компактне проживання справжніх циган, тобто ромів (так зараз потрібно називати циган). Виноградів тоді перетворився на своєрідну Мекку для них і вони вешталися вулицями цілими сім»ями, їхали возами на Тису, де і відбувалися основні зйомки. Саме на березі швидкоплинної Тисі швидко виріс двоповерховий будинок – маєток барона Ештергазі з фільму «Табір іде в небо». Стилізовані під минувшину заготовки будинку (це була справжня фанера) привезли спеціально з «Мосфільму», а змонтували за декілька днів на березі річки. Після зйомок картини маєток так само швидко демонтували і берег нашої Тиси набув звичних обрисів.

Через примхи режисера одна з головних героїнь облисіла

Траплялися на зйомках як курйозні, так і прикрі випадки. Не пощастило молодій акторці, яка грала роль Юлішки (по-українські це добре знане жіноче ім»я Юлія). За задумом Еміля Лотяну, коханка головного героя Зобара мала бути білявкою. Дівчину перефарбували, але колір волосся режисеру не сподобався і він наполіг на повторній процедурі. Результат виявився плачевним: перекис водню, яким тоді користувалися радянські модниці, просто виїв дівчині волосся і вона полисіла. Але справу вирішили просто: терміново з Москви доставили перуку і зйомки продовжили. Під час зйомок було багато травм – актори і дублери падали з коней. Щоправда, до лікарні нікого не доправляли. А ще доволі часто їм перепадало незмінним атрибутом циганського кочового життя -довжелезними батогами.

Ідея сюжету фільму належить Максиму Горькому

Хай буде вам відомо, що ідея сюжету надпопулярного в радянські часи фільму «Табір іде в небо» належить Максиму Горькому. Оповідання «Максим Чудра», яке лягло в основу сценарію про циганське кохання, написане у…1892 році. Самому письменнику було на той час 24 роки і цим твором він уперше публічно заявив про себе в літературі. Сам твір має всього декілька сторінок, але оповідь 58-річного цигана Макара Чудри, який сторожив коней свого табору, переросла в повнометражний фільм, режисером якого став народний діяч кінематографії Молдавської РСР Еміль Лотяну. Головні ролі гордого цигана Лойко Зобара та красуні Ради зіграли популярні актори Григорій Григоріу та Світлана Тома. Музичний супровід до кінофільму написав молдавський маестро Євген Дога.

Тож фільм «Табір іде в небо» був просто приречений на успіх!