Головна
 
Хижанські вечорниціВівторок, 19.03.2024, 13:43



Вітаю Вас Гість | RSS
Головна
Меню сайту

Категорії розділу
Новини [15]
Тут розміщуємо новини загально-сільського значення
Cтатті [22]
Різнопланові матеріали про с.Хижа
Громада, місцеве самоврядування [2]
Повідомлення органу місцевого самоврядування, інші матеріали, що зацікавлять всю громаду села
Історія [55]
Матеріали про історію села
Книга памяті [3]
Матеріали про наших земляків, що відійшли у вічність. Збережемо память про них для нащадків.
Цікаве про Закарпаття [29]
Тут можна добавляти різнопланові цікавинки про наш край, які будуть доречними в контексті сайту

Статті (додана)
Історія закарпатського села, яке живе одночасно у 2-х країнах (0)

СТАТТІ (випадково)
Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка (0)
8 екстремальних закарпатських страв (в список потрапила і хижанська) (0)
1787 рік. Стародавня карта Виноградівського району (Угочанського комітату) (0)
Як проходили вечорниці в с.Хижа (0)
Королівський замок (0)

ФОТО (ДОДАНЕ)

ФОТО (випадково)

ВІДЕО (додане)
У селі Хижа на Виноградіщині досі підтримують ткацьку справу (0)

ВІДЕО (ВИПАДКОВО)
Історія Пласту на Закарпатті (0)
Про село близнюків (В.Копаню Виноградівського району) (0)
1973 рік. Ужгород радянський. (1)
До Євро-2012. Проблеми розвитку футболу в Королеві (0)
Селу - 381 рік (частина 2) (0)

Головна » Статті » Cтатті

Синдром заробітчан (стаття з газети-районки) + група Rock-H / Рокаш. Пісня про трудову еміграцію.

СИНДРОМ ЗАРОБІТЧАН


Їдучи на заробітки за межі України чи області, батькам варто усвідомлювати, що їхня відсутність – серйозний ризик у вихованні дітей. Дуже часто причиною звернення до психологів та психотерапевтів є конфлікти у сімях заробітчан. Останніми роками навіть почали виділяти серед нервових розладів між дорослими і дітьми  так званий „синдром заробітчан”.

Кілька років поспіль у своїй практиці лікар-психотерапевт  районної лікарні Віктор Бурлака стикається з проблемою трудової міграції мешканців району та її наслідками для самих заробітчан, їх сімей. Серед основних причин, що зумовлюють потік трудових мігрантів домінують низька заробітня плата, безробіття, бажання  дати освіту дітям, придбати для них житло, а також домашнє насильство, соціальна розгубленість.

Не маючи віри у високооплачувану, стабільну  роботу вдома, кваліфіковані спеціалісти на чужині погоджуються на будь-які пропозиції заради грошей.

Час від часу (проблема з легалізацією, примусова депортація,  потреба відвідати родину) заробітчани вимушені  повертатися на Батьківщину. Як свідчить медична практика, такі люди відчувають особливо гострі соціально-психологічні проблеми, пов’язані з адаптацією. Надмірно працюючи, організм звикає до постійного фізичного навантаження. Заробітчани заощаджують зароблені гроші, не витрачаючи їх на дорогі спиртні напої, розваги, відпочинок.


Більше 50% сімей заробітчан

розпадаються


Приїхавши на 1-2 місяці до родини, люди розслабляються, починають захоплюватися алкоголем в надмірних дозах Цей фактор негативно позначається і на психічному здоров’ї дітей заробітчан. Після тривалого перебування на заробітках одного з членів сім’ї, при поверненні додому починаються ревнощі, звинувачення у зраді, стресові ситуації, скандали і більше 50% сімей заробітчан розпадаються. Негативним фактором є і те, що починається надмірний контроль, вимоги, нав’язання своєї думки дітям. А для дитини, яка не бачила своїх батьків кілька років поспіль, не торкалася їх, а то і взагалі забула, як мама чи батько виглядають – це вже тільки формально її  батьки.

Коли батьки, або один з них, виїжджають, а дитині немає й 3-4 років, – це дуже травмує дитячу психіку, бо саме у цей період починає формуватися  так  званий розлад прив’язаності дітей до батьків. І тоді, без відсутності батька або матері у дитини розвивається внутрішнє почуття беззахисності, покинутості, непотрібності. Адже саме у цьому віці формується фундамент психіки, тож психічна травма може залишитися на все життя. Допомогти такій дитині буває вкрай важко: появляється почуття недовіри, сильна тривога та страх. А у дітей шкільного віку формується відчуття провини, мовляв, батьки виїхали із-за мене, щоб забезпечити моє майбутнє, почуття меншовартості.

Для таких хлопців і дівчат це велике випробовування – стати на місце дорослого. Особливо тоді, коли часом ще й доводиться доглядати молодших братів та сестер. Такі діти часто погано вчаться, у них з’являються  специфічні розлади – заїкання, порушення сну, психологічні стреси, підвищена дратівливість, знервованість, вони не можуть усидіти на одному місці та інше.

У дітей заробітчан внутрішнє почуття

беззахисності, покинутості, непотрібності


Наявність зайвих грошей, які надсилають батьки,  приводить до ранньої алкоголізації, паління, наркоманії та інших негативних проявів.

–  Минулого року, –  розповідає Віктор Володимирович, – у моїй практиці був такий випадок: мати більше чотирьох років працювала у Португалії, батько виховував дочку сам. Працює на одному з підприємств міста позмінно. Причиною звернення до мене як до психотерапевта було те, що дочка з 12-річного віку живе статевим життям, вживає алкоголь.

Батько скаржився, що не в змозі контролювати її дії: коли йде на роботу у першу зміну – вона ще спить, коли приходить з другої – вона вже спить. І це не поодинокі випадки. За останні роки, аналізуючи проблеми заробітчан, зробив висновок: чим раніше один з батьків залишає дитину, тим більше потрібна допомога психолога чи психотерапевта. Йде не спільне, повноцінне виховання дітей, а однобічне.

Прив’язаність до батька або матері втрачають своє значення, коли такі діти дорослішають, у них виникають проблеми у зав’язуванні власних стосунків, у них не сформоване почуття прив’язаності, адже мама чи батько їх  рано  залишили. Такі хлопчики і дівчатка просто не знають, як це бути прив’язаним до когось, їх не було кому навчити  жити, і тут починаються проблеми у вихованні, перевихованні, проблеми з правоохоронними органами, лікуванням підлітків та дорослих.

–  Ми, як птахи, викинуті з рідного гнізда, –  підтримує нашу розмову заробітчанин  Володимир з Виноградова. – Поневіряння, важка, виснажлива робота за кордоном  привела мене до лікарняного ліжка в обласній психіатричній лікарні. Молю Бога, що залишився живим, щасливий, що бачу свою сім’ю. А трапилося зі мною наступне:  після здачі чергового будівельного об’єкту вирішив поїхати на Батьківщину.

У потязі до мене підійшли двоє кремезних чоловіків і на черговій зупинці вивели  з вагона, облупцювали, забрали всі гроші, документи.  Не пригадую, скільки днів тримали мене у підвальному приміщенні та хто допоміг добратися додому. Після цього звернувся до Віктора Бурлаки, який мене вилікував. Зараз багато знайомих та друзів запитують мене: „Чи не тягне чужина?”. – „Ні! Це Батьківщина випихує...”, –  і я знову у пошуках роботи в далекому зарубіжжі.

– Часом бачимо, що мотивом тимчасової міграції є не стільки потреба заробітку як намагання вирішити у такий спосіб внутрішні та родинні конфлікти. Буває, що й фінансова забезпеченість,  достаток, добробут змушують одного з членів сім’ї покидати дружину, чоловіка, дітей. Для чого? Відповідь одна – деспотизм, який негативно впливає на дітей, – каже Віктор Бурлака.

Про демографічну ситуацію нема чого говорити – все й так ясно. Якби хтось із наших високопосадовців захотів оцінити роль заробітчан в теперішній ситуації на Україні, то щоб не забули згадати, що вони змушені миритися з приниженою гордістю та вдавати дружбу з неприємними особистостями. Та все це через шматок хліба, щоб не опинитися бомжем на вулиці.

Насамкінець: якщо держава і надалі продовжуватиме політику незабезпеченості населення роботою, стабільними, високооплачуваними заробітками, ми станемо «банановою» країною: постачальником дешевої робочої сили. На сьогодні тенденція явно йде у цей бік.

Підготував Юрій КОПЧА


З сайту видання "Новини Виноградівщини"
http://vynohradiv.info/publications/144-syndrom-zarobitchan.html


Rock-H / Рокаш наживо! Пісня про трудову еміграцію. Доле моя доле (Америцький край):

Полетів би м на край світа
як вітер, што в полі літат,
Лем жаль ми тя моя хижо, лем жаль ми тя, жаль,
а інакше би м поїхав в Америцький край.
Гей, доле, доле, десь ся доле діла?
Ци тя вода взяла, ци тя риба з'їла?
Лем жаль ми тя, жаль...
Кіть тя вода взяла, буду тя глядати, кіть тя риба з'їла, нигда тя не знати...
Лем жаль ми тя, моя страно,
де живуть мамичка з няньком,
Лем жаль ми вас мої діти, лем жаль ми вас, жаль...
Гей, доле, доле,....



Категорія: Cтатті | Додав: arvidas (25.04.2011)
Переглядів: 1836 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Про батьківщину

Поговориме?

Наші у скайпі?

Свята, празники
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

До нас зазирають

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright М.Ісаєвич © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz