Головна
 
Хижанські вечорниціПонеділок, 26.06.2017, 07:31



Вітаю Вас Гість | RSS
Головна
Меню сайту

Категорії розділу
Новини [15]
Тут розміщуємо новини загально-сільського значення
Cтатті [21]
Різнопланові матеріали про с.Хижа
Громада, місцеве самоврядування [2]
Повідомлення органу місцевого самоврядування, інші матеріали, що зацікавлять всю громаду села
Історія [55]
Матеріали про історію села
Книга памяті [3]
Матеріали про наших земляків, що відійшли у вічність. Збережемо память про них для нащадків.
Цікаве про Закарпаття [29]
Тут можна добавляти різнопланові цікавинки про наш край, які будуть доречними в контексті сайту

Статті (додана)
Міжнародний туристичний маршрут “Стежками Пинті” – нова туристична атракція Хустщини (0)

СТАТТІ (випадково)
Швидше відкривайте двері до Європи (0)
Згадки про с.Хижа (Кіштарна, Kistarna) в історичних джерелах (2)
Гроші на території дорадянського Закарпаття (2)
ВІСТІ З ТАБОРУ ВІДПОЧИНКУ «ХИЖАНОЧКА» (0)
Народний одяг селян Подкарпатської Русі (0)

ФОТО (ДОДАНЕ)

ФОТО (випадково)

ВІДЕО (додане)
Файно про наш народний одяг. Аж повіяло вітром малинької отцюзнини ) (0)

ВІДЕО (ВИПАДКОВО)
Наші околиці. З історії села Чепа Виноградівського району (0)
Трагедія Карпатської України (документальний фільм В.Авраменка 1940 року) (0)
Про Гуцульську Республіку на Закарпатті (0)
1993 рік. Святкування 1100-річчя м.Ужгорода (0)
Чи в Хижі є русини? (1)

Головна » Статті » Історія

До Euro-2012. Хижанам-футболістам - про історію футболу в смт.Королево

 
 
               1954 р. ("Локомотив” Королево) Стоять (зліва направо, 1-ряд): Йокоб Йосип, Попович Степан, Щетінін Іван (адміністратор команди), Ківежді Михайло, Міговк Павло, Чейпеш Михайло, Пилипчук Юрій. Сидять (зліва направо, 2-ряд): Ліхтей Михайло, Таркані Михайло, Міговк Михайло, Іваніга Павло, Моргентал. Сидять (зліва направо, 3-ряд): Таркані Василь, Йокоб Іван, Савка Василь.

        Відомо, що далекий 1912 рік став роком зародження футболу на Виноградівщині. Тоді ж в селищі Королево створюється королівський спортивний клуб (КШК), в якому популярним стає футбол, гра в який заворожує та полонить молодих та юних королівських хлопців.
        Широкого розмаху футбол на Виноградівщині набуває після Першої світової війни, коли "срібна” земля потрапляє під юрисдикцію Чехословацької республіки. До відновлення довоєнних клубів – Севлюшського (Виноградівського) НШЕ та Королівського КШК додалися НТК ("Нодьсевлюші торна клуб”), Чеський військовий Чек і ТЄ "Сокіл”("Теловіховна єднота "Сокіл”). Організаторами НТК були заможні євреї – переважно власники продовольчих та промислових магазинів, а також адвокати.
         У 1932 році на базі НТК був створений єврейський клуб "Маккабі”. Клуб ЧеСК заснований в 1920 році, проводив тренувальну роботу і змагання. Він об’єднав вояків і представників чеської інтелігенції.
         Селище Королево на початку 30-х років було досить помітним, як на той час, залізничним вузлом, і працівники залізниці створили свій СК – "Железнічар”, власними силами створили футбольне поле. Молодий колектив після спортивного королівського клубу (КШК) грав другу скрипку, а з встановленням угорської влади на базі цих команд було створено команду "МАВ” (Королево), яка досить успішно виступала у першості Угорщини серед команд третьої ліги. Багатьом вболівальникам запам’ятались виступи королівських футболістів – Михайла Міговк, Йосипа Головача (в майбутньому – помічника єпископа Семедія), Карла Раца, Юлія Іванчо (Юлій став священником, переїхав до Австрії, а пізніше в США), Юрія Пилипчука, Стефана Фанти, братів: Бейли та Олександра Гочів, Іштвана Гулачі, Яноша Гомбоша та інших.
         У міжвоєнний період помітну роль у розвитку футболу в окрузі відігравала команда села Вилок. Разом із "НШЕ Бескид” та двома королівськими командами вона була незмінним учасником першостей Підкарпатської Русі.
         З книги Петра Крайняниці довідуємось, що в 1943 році футбольна команда "Королево МАВ” змагалась у футбольних баталіях з такими суперниками: "Кошіце ВШЦ”, "Саболч МАВЕ”, Шаторолйоуйгель МАВ", "БФТК Берегово”, "Алберттелен Маваг”, "Севлюш ШЕ”, "Мішкольц МОВЕ”, "Солотвино БТЕ”, "Чоп Мавше”, "Ніредьгаза ВШК”.
        Після другої світової війни королівська футбольна дружина отримала назву "Локомотив”. Особливо вдало "Локомотив” виступав в першості Львівської залізниці, фінальні ігри якої проводились в місті Львові. Десь на початку 50-х років в одній з першостей королівчани стали чемпіонами. Цікавим є те, що в цих змаганнях футболісти Королева не мали єдиної форми одягу і, в знак подяки чемпіонам, начальник Львівської залізниці дав розпорядження придбати її для них. В ці ж роки команда постійно приймає участь в першості області. Кращими гравцями є : Пилипчук Юрій, Попович Степан, Савка Василь, юні на той час – Йокоб Йосиф, Міговк Павло, Іваніга Павло, капітан команди – Міговк Михайло.
        На початку 60-х років тренерську ношу бере на себе Михайло Міговк, в цей же час до футбольного колективу вливається велика група обдарованої молоді, зокрема: Копча Василь, Чейпеш Іван, Лемак Михайло, Лендєл Олександр, Сочка Іван, Мінча Василь, Регеці Василь, Фізі Степан. Невдовзі з’являються не менш талановиті Йосип Фізі, Юрій Чирков, Юрій Чутора, (воротар). Необхідно звернути увагу на те, що частина королівських футболістів цього періоду захищає честь інших футбольних команд Виноградівщини, а пізніше і команд інших районів області.
       З 1964 року тренером "Локомотива” стає Степан Фізі. В цей період команда з певних причин випадає з центральної зони чемпіонату області і опиняється в першій лізі (класом нижче). На відміну від дорослих - юнацький склад активно включається в боротьбу і посідає призові місця.
       Необхідно відмітити гравця команди "Локомотив” Юрія Чиркова, який після служби в армії повертається в рідний колектив та привертає увагу селекціонерів багатьох футбольних клубів, в тому числі Ворошиловградської Зорі, проте, талановитий та наполегливий в досягненні мети молодий хлопець відгукується на запрошення команди "Карпати” Мукачево, пізніше стає гравцем команди "Верховина” Ужгород (в майбутньому "Говерла” Ужгород) її капітаном, згодом – тренером. В розквіті своєї футбольної кар’єри гравець Юрій Чирков входить в число 33 кращих футболістів України.
       Степан Фізі привів у команду "Локомотив” плеяду молодих гравців, серед яких своєю грою виділявся Йосип Ожват, зокрема технікою, баченням поля, точним пасом а також емоційністю. Тренер С.Фізі не боявся довіряти молодим гравцям місце в основному складі, що підтверджує матч у Вилку, де після першого тайму Королево повело з рахунком 1:0, а в другому – наставник випускає 9 чоловік з юнацького складу, даючи можливість молоді набиратися досвіду, хоча в кінцевому результаті гра закінчується з рахунком 2:1 на користь вилоцьких футболістів. Плоди роботи С.Фізі дали врожай в 70-х роках. 1977 р. Чемпіони Львівської залізниці серед юнаків: Стоять (зліва направо): Івегеш Йосип, Довбак, Івегеш Михайло, Стрижак Володимир, Шереш Адальберт, Кочіш Володимир. Сидять (зліва направо): Довбак Іван, Чейпеш Сергій, Ваш Михайло, Талабірчук Микола, Рожі Адальберт.
        В 1968 році тренером "Локомотива” стає Федір Петрович Чейпеш, начальником команди – Коложварі Степан. Команда продовжує грати в першій лізі.
        У кінці 70-х років гра королівських футболістів стає сильнішою і привабливішою. В 1978 р. для виявлення делегата з першої ліги області у вищу було призначено додатковий матч між командами Королева та Косина Берегівського району, який відбувся в місті Хусті. Для підтримки команди з Королева до Хуста дизель-поїздом приїхало близько 300 вболівальників. В результаті цього матчу Королево святкувало перемогу з рахунком 1:0. Єдиний гол у ворота суперників провів Іван Міговк, Йосип Ожват не реалізував пенальті та активно зіграв на місці центрального півзахисника, він же взяв на себе функції граючого тренера. Цю гру команда зіграла злагоджено, в якій виділялися: Іван Міговк – в центрі захисту, Данич Володимир – в центрі півзахисту, Шереш Адальберт – праворуч у нападі, Попович Віктор – у центрі нападу, Гейруш Василь – ліворуч в захисті, Філак Степан – праворуч в захисті та Шаркань Іван теж в захисті. 
         Тодішній гравець Іван Міговк згадує: "Коли Йосип Ожват взяв на себе тренерські обов’язки, команда заграла дружньо, блискуче. Виділя-лися: Реплюк Василь, Шаркань Іван, Регеці Іван, Гейруш Василь, Таркані Іван, Баник Василь, Антка Степан, Болог Василь та Савка Михайло, які пізніше перейшли в Тячівські клуби.” Необхідно згадати на той час юних та молодих: Кочіша Володимира, Удичку Івана, Шереша Адальберта, Ваш Михайла, Зеленяка Михайла, Сергія Чейпеша, який ще будучи учнем 9-го класу вже залучався до складу основи, що навіть було порушення вікового цензу (з 17-ти років можна грати в складі дорослих).
        В середині 70-х років, коли головою профспілкового комітету локомотивного депо Королево був Йосип Довганич (колишній захисник команди), "Локомотив” отримав можливість виїзджати на матчі автобусом – до цього команда відправлялася вантажним автомобілем. Про те, що в кінці 70-х на початку 80-х років шкільний футбол був у Королеві на досить високому рівні, говорить той факт, що королівські школярі успішно грали на приз "Шкіряний м’яч”. В області вони поступилися лише Ужгороду, в одному з матчів програли з рахунком 1:2. Успішні виступи молодих футболістів були також пов’язані із роботою Філака Степана та Кочіша Павла (тренерів) та Олага Василя (лікаря). 
 
Учасники матчу: "Динамо” Київ – "Локомотив” Королево (1978 р.). Серед них 9-й зліва направо (верхній ряд) – заслужений майстер спорту Євгеній Рудаков; 23-й зліва направо (верхній ряд) серед суддів майстер спорту міжнародного класу Вадим Сосніхін.
 
        В ці роки "Локомотив” також проводить товаристські матчі. Зокрема, в 1978 році зустрічається з юнаками Київського "Динамо” на стадіоні в селищі Королево. Перший тайм цієї зустрічі закінчився з рахунком 1:0 на користь господарів, гол на рахунку Володимира Данича. Колектив королівського клубу злагоджено працював, створюючи штучний офсайд. Це було відмічено на той час вже тренерами Євгенієм Рудаковим та Вадимом Сосніхіним, які емоційно вичитували своїм футболістам за допущені помилки. В другому таймі матчу на поле вийшли шість юних королівських футболістів. Все ж таки в другому таймі юним динамівцям вдалося переломити хід матчу, забивши два голи, вони стають у ньому переможцями.
        Дорослий склад команди також проводить товаристські зустрічі, одну з них з "Говерлою” Ужгород, яка закінчується з рахунком 3:1 на користь ужгородців. Єдиний гол у ворота "Говерли” провів Іван Міговк. При локомотивному депо "Королево”, починаючи з 70-х років, було введено посаду спортивного інструктора. На цій посаді плідно попрацювали Антка Степан, Філак Степан, Гоздок Михайло, Свереняк Іван, кожен з яких в певний період грав в команді "Локомотив”. 1979 р. "Локомотив” Королево. Стоять (зліва направо): -, Чейпеш Сергій, Попович Віктор, Таркані Іван, Данич Володимир, Ожват Йосип –тренер, Міговк Іван, Шаркань Іван, Гейруш Василь, Пальок Петро, Попович Василь – лікар. Сидять (зліва направо): Гріга Іван, Регеці Іван, Шаркань – воротар, Шереш Адальберт, Ємельянов Олександр.
       "Локомотив” був багатий на таланти. Одним з них є Сергій Чейпеш. Цей хлопець подавав великі надії, почавши свою футбольну кар’єру надзвичайно бурхливо. Ще будучи школярем, як ми вже згадували, стає кращим бомбардиром команди. Цікавим є те, що в 1979 році граючий тренер "Локомотива” Іван Міговк пропонує юного футболіста тренеру збірної СРСР Ігнать’єву. Тоді футбольна збірна Радянського Союзу проводила товаристський матч зі збірною Угорщини в м.Мукачево. Та щось не вийшло.
        Керівники збірної, не бачивши юнака в грі, не змогли відразу дати позитивну відповідь, а підтримки з боку конкурентів, зокрема з Мукачева не знайшлося. 1976 р. Чемпіони Ужгородського відділення Львівської залізниці.
23.03.1978 року – епізод товаристської зустрічі: "Динамо” Київ – "Локомотив” Королево.
 
         Після закінчення школи, а це було в 1979 році, Сергія Чейпеша його земляк Юрій Чирков приводить в "Говерлу” будучи другим тренером команди, головним тоді був Ернест Кеслер. До цього була організована гра між чемпіоном області на той час командою з Перечина та збірною області, за яку викликали грати перспективну молодь, в тому числі і Сергія Чейпеша. В цій грі Сергій відзначився двома забитими м’ячами. Зустріч закінчилася з рахунком 4:3 на користь збірної області. Отже, вихованець "Локомо-тива” став гравцем команди "Говерла” Ужгород, яка виступала в другій лізі чемпіонату СРСР. На превеликий жаль перспективний футболіст, віддавши три роки команді, отримує травму спини і змушений залишити великий футбол, зосередившись на навчанні в Ужгородському Державному університеті. Залікувавши травму, Сергій продовжує футбольну кар’єру в чемпіонаті області, граючи за команду "Керамік” Виноградово. Пізніше стає навіть депутатом Верховної Ради України другого скликання (1994-1998 рр.) 1977 р. Відкриття змагань з футболу на першість Центральної ради спортивного товариства "Локомотив” серед юнацьких команд.
        Починаючи з 1985 року, в зв’язку зі зменшенням фінансуванням футбольної команди з боку локомотивного депо (підприємство), скороченням посади інструктора зі спорту та ще ряду інших об’єктивних причин, футбольний клуб "Локомотив” Королево припиняє свої виступи в чемпіонаті області і продовжує грати в першості Виноградівського району. В 1997 році локомотивне депо Королево припиняє діяльність і об’єднується з локомотивним депо Чоп. 1983 р. Чемпіони зимньої першості району з футболу; Стоять (зліва направо): Гейруш Василь, Данич Володимир, Міговк Іван, Фурик Михайло, Кость Василь. Сидять (зліва направо): Гріга Михайло, Волошин Юрій, Прибуш Івон, Зеленяк Михайло, Довбак Іван, Чейпеш Іван.
        Необхідно згадати команду Затисянського хім. заводу (раніше "Шахта”), яка успішно виступала в чемпіонаті Виноградівського району, а в роки з 1957 по 1959 навіть виступали в першості області.
        Селище Королево було багате на футбольні таланти. Про це говорить те, що велика кількість гравців селища захищала честь інших клубів Вино-градівщини, області та України. Потрібно відмітити Антку Степана, який грав за команду села Вилок Виноградівського району, а потім повернувся у "Локомотив”. Лендєл Олександр в середині 60-х років грав у місті Хуст за команду "Будівельник”, яка виступала в першості України серед колективів фізкультури, а потім повернувся у "Локомотив”, Івегеш Василь – на Тернопільщині за "Колос” Заліщики, тепер працює тренером студентської збірної України з футболу. Данич Володимир тренувався в Львівських "Карпатах” та грав за дублюючий склад цього клубу, разом з королівчанином Іваном Таркані зіграв за збірну України в першості "Трудових резервів”. Попович Віктор, який почав грати в "Локомотиві”, зіграв в товаристському матчі за збірну Виноградівського району з київськими динамівцями (дублюючим складом), в цьому складі тоді були: Анатолій Дем’яненко, боявся Олександр Кузнєцов, Євген Бойко. Пізніше, працюючи в Чехії, Віктор грав у команді "Сігма” Оломоуц, навіть зіграв у матчі за кубок УЕФА з командою "Гетеборг” (Швеція). Декілька років виступав у складі команди "Колос” Петрово, де був лідером. У 90-х роках, коли "Локомотив” не був представлений у вищому дивізіоні області, за цей колектив зіграло дев’ять чоловік з Королева. Необхідно згадати Івегеша Михайла, який в 1976 році зіграв за збірну України (юнацьку) на першість Центральної ради спортивного товариства "Локомотив” СРСР. Савка Михайло та Болог Василь виступали в командах Тячівщини. 1976 р. Місто Київ. Першість України Центральної ради спортивного товариства "Локомотив” (зліва направо): Довбак Іван, Івегеш Йосип, Голожі Степан, Рожі Адальберт, ЛукітаМихайло, Балаж Степан.
         За всю футбольну історію команди "Локомотив” Королево кращими гравцями тими, які постійно грали за команду, можна назвати: Копчу Василя (старшого) у воротах, в захисті – Міговка Павла (ліворуч), Шарканя Івана (праворуч), Міговка Івана (в центрі), Чейпеша Івана та Савку Василя (ліворуч); в півзахисті – Чиркова Юрія, Ожвата Йосипа; в нападі – Чейпеша Сергія, Тарканія Івана, Регеці Івана, Гриценка Василя, Сочку Івана. Найбільшу кількість матчів за "Локомотив” зіграли Міговк Михайло (закінчив свої виступи в 39 років) та Лемак Михайло (закінчив свої виступи в 36 років).
1958 р. Стоять (зліва направо): Андреняк В., Купар П., Моргентал, Литка В., Лемак М., Балаж Й., Ківежді М.,
Міговк М., Таркані В., Чейпеш І. Сидять (зліва направо): Сочка І., Пилипчук Ю., Чирков Є.
 
        Футбол грають для глядачів – це гра "мільйонів”, і тому хочеться згадати одного із найвідданіших вболівальників команди Томашека Луйзу. Як відомо спортивна громадськість завжди знаходила підтримку серед освітян, а отже згадаймо вчителя фізики Шарканя Василя Петровича, який любив футбол, підтримував своїх учнів-футболістів (тепер таких вболівальників називають "фанами”), вчителя фізичної культури Дудара Ореста Степановича, який був пропагандистом активного способу життя, був відданим в роботі з молоддю. Також мав своїх вихованців з футболу вчитель фізичної культури, тренер з футболу Виноградівської ДЮСШ Василь Андрійович Вароді. Ще одним підтвердженням того, що футбол в Королеві любили, і в той минулий період, про який ми згадуємо, ця гра "мільйонів” була в пошані, серед жителів селища Королева є прізвище - Фанта. Ця людина на ім”я Федір доглядала за футбольним полем, навколо нього посадила не одне дерево, також Федір допомагав футболістам лагодити бутси. Певний вклад в життя та розвиток команди внесли Андреняк Василь Петрович (в минулому начальник локомотивного депо Королево) та голова селищної ради Менкіна Йосип.
         Основною метою нашого спілкування з футбольною громадськістю та футбольними функціонерами краю, з керівниками селища та району є бажання відродити славні традиції королівського футболу, створити умови для тренувального процесу команди "Локомотив” (зокрема, привести в належний стан футбольний стадіон "Локомотив”).
         Інформаційний матеріал про королівський футбол записано зі слів ветерана футбольного клубу "Локомотив” Івана Михайловича Міговка. Частково матеріал про виноградівський футбол взято з книги Петра Крайняниці.
          Присвячено 95-й річниці зародження футболу в селищі Королево та 75-й річниці створення футбольного клубу "Локомотив”

2007 р. с. Мирослав Лозюк
З сайту http://azov-academy.ucoz.org/publ/to_euro_2012_k_100_littju_futbolu_u_zakarpatti_v_korolevo_miroslav_lozjuk/4-1-0-94


__________________________________________

З історії Закарпатського футболу:


Медрецький зазирнув у майбутнє

Зародження футболу на Закарпатті пов’язують із постаттю Іштвана Медрецького, учителя гімнастики Ужгородської гімназії. 1 вересня 1893 року в Будапешті він узяв участь у семінарі, де показували нову гру − футбол, знайомили з її основними правилами. Повернувшись із угорської столиці з кількома м’ячами, Медрецький разом із колегами Ференцем Шюргером, Іштваном Лаудоном і Матяшем Ролейзеком розробили та втілили програму вивчення азів гри. У тому ж році на вулиці Вербовій (зараз Анкудінова) з’явився перший футбольний майданчик.

Дебюти в Береговому та Ужгороді

Згадки про дебютний футбольний матч на Закарпатті датуються 1896-м, коли у прикордонному Береговому зіграла команда місцевого атлетичного клубу. Інший БАК − будапештський − екзаменував 15 серпня 1901 року команду, складену з ужгородських студентів і гімназистів, які навчалися в Будапешті та Празі. Зустріч пройшла у присутності понад тисячі глядачів, на новій арені «Фюзеші», спеціально спорудженій для цього поєдинку на місці теперішнього стадіону «Спартак» − через два місяці він святкуватиме 110-річчя! Більш досвідчені гості виявилися сильнішими − 2:0. Але за два тижні, в матчі зі збірною словацьких міст Пряшів і Кошице, ужгородці здобули й першу свою перемогу − 4:1. Ось перший склад ужгородської команди: воротар Найман, захисники Гулович, Юрош і Ланер, півзахисники Майзельс і Корнідес, нападники Бартош, Патаї, Майзельс, Мітельман і Чуроші.

Через дві... війни

На початку ХХ століття на Закарпатті стали один за одним виникати спортивні клуби, в яких активно культивувався футбол. У 1906 році був заснований один із найвідоміших − Ужгородський атлетичний клуб. Вісім сезонів потому УАК виграв зональні змагання, вийшовши до фіналу першості тодішньої Угорщини. Але провести матчі вирішального етапу завадила Перша світова війна. Удруге бойові дії перекреслили сподівання гравців і прихильників УАК у 1944-му, коли клуб виборов путівку до вищого ешелону угорського чемпіонату. Виступити в еліті команді не судилося − невдовзі вона припинила існування.

За національною ознакою

Після закінчення Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії Підкарпатська Русь за Сен-Жерменським договором відійшла до Чехословацької Республіки. Згідно з розпорядженням тамтешньої футбольної асоціації, на Закарпатті були створені так звані жупи − слов’янська (у неї увійшли чеські та словацькі футболісти) та угорська. Але найбільш знаним колективом краю в довоєнній історії місцевого футболу став СК «Русь». Він був заснований в Ужгороді 15 серпня 1925 року, ставши основним суперником для земляків із ЧсСК, в активі якого − вісім чемпіонських титулів змагань слов’янських колективів. «Русь» здобуде на два менше.

Команда літаючих учителів

Для форми СК «Русь» обрали жовто-зелені кольори, емблемою став бурий ведмідь на синьо-жовтому тлі. Колектив складали переважно викладачі гімназій. Його ще називали командою «літаючих учителів», адже, мабуть, однією з перших в історії футболу «Русь» на офіційні матчі діставалася літаком. Русини зажили собі слави перемогами в чемпіонатах Східної Словаччини та двома титулами абсолютних чемпіонів Словаччини. Із приходом на Закарпаття радянської влади клуб поступово занепав, а провідні гравці команди склали кістяк ужгородського «Спартака» − колективу, що йому судилося прославити свій край уже за нової доби.

Рік народження та тріумфу

Заснований 16 січня 1946 року, «Спартак» перший же сезон завершив тріумфом. У своїй зоні першості УРСР серед колективів фізкультури закарпатці були на голову вищими від суперників, вигравши всі матчі, крім одного нічийного. Причому команді з Рівного забили 16 «сухих» м’ячів, Чернiвцям «відвантажили» 13, а тернополян обіграли − 10:1. Згодом, вигравши фінальний турнір, новоспечені чемпіони УРСР, яких тоді тренував відомий ужгородський фахівець Бертолон Вейг, блискуче виступили й у міжзональних змаганнях, здобувши право виступати серед команд майстрів − у другій групі першості СРСР − а також у розіграші Кубку Союзу.

Помста московському «тезці»

Кубкові змагання приймала в жовтні 1946 року Москва. Закарпатці стали авторами найгучнішої сенсації 1/16 фіналу, з рахунком 4:3 перегравши ленінградське «Динамо», п’яту на той час команду країни. Щоправда, вже в наступній грі ужгородці поступилися своїм московським одноклубникам (0:5), але, як згодом виявилося, тієї поразки їм завдав майбутній володар призу − один із безперечних лідерів радянського футболу повоєнних часів. Шанс поквитатися випав українському колективу наступної весни, коли москвичі проводили на Закарпатті передсезонний збір. Готуючись до дебюту в майстрівських змаганнях, ужгородці 13 квітня обіграли іменитих «тезок» із рахунком 2:1, а рівно через тиждень здобули ще одну вікторію − 1:0.

Закарпатська допомога столиці

Вдало вирішуючи турнірні завдання у другій групі чемпіонату СРСР, а пізніше − у Класі «Б» і другій лізі радянського футболу, «Спартак», змінюючи склади, тренерів і назви, виконував, іще одну важливу місію. І під своїм першим ім’ям, і вже будучи «Верховиною», «Говерлою» та «Закарпаттям», колектив активно постачав талантами клуби елітного дивізіону. Зокрема, у 1949-му одразу ціла група виконавців поповнила лави київського «Динамо», що переживало період відродження. Одним із них був Михайло Коман, котрому судилося стати знаковою постаттю в історії столичного клубу. Серед його послідовників − Михайло Михалина, Федір Медвідь, Стефан Решко, Йожеф Сабо, Василь Турянчик та інші.

Переможний дубль

Незважаючи на постійний відтік кадрів, «Спартак» продовжував демонструвати пристойні результати на республіканській арені. У 1950 році колектив зробив переможний дубль − поклав золоті медалі першості УРСР серед КФК у Кубок України. Чемпіонська вершина підкорювалася червоно-білим іще раз − у 1953-му. Наступного року ужгородський клуб був включений до Класу «Б» й відтоді вже не залишав змагань команд майстрів.

Переможний гол Михайла Комана

У Кубку СРСР-1954 закарпатський колектив дійшов до 1/8 фіналу. По черзі перегравши підмосковний «Зеніт» (4:1) і харківський «Локомотив» (3:1), спартаківці поступилися «Шахтареві» зі Сталіно − майбутньому кубковому бійцю з гірницьким характером. Той розіграш, нагадаємо, завершився тріумфом київського «Динамо», і переможний гол у фінальному протистоянні киян із єреванським «Спартаком» (2:1) провів Коман. До речі, й закарпатцям двічі довелося змагатися з динамівцями в кубкових фіналах. У суперечці за Кубок УРСР-1948 біло-сині переграли ужгородський «Спартак» (2:1), а в наступному сезоні − мукачівський «Більшовик» (3:1).

Парадокси «сталінських соколів»

Слід зазначити, що в боротьбі за Кубок СРСР ужгородці неодноразово підносили своїм прихильникам приємні сюрпризи. Зокрема, в 1/64 фіналу розіграшу 1951 року вони розгромили з рахунком 6:2 не кого-небудь, а ВПС − команду, покровителем якої був син радянського вождя Василь Сталін. У наступному раунді закарпатці знову склали зброю після зустрічі з московським «Спартаком», котрий, у свою чергу, в чвертьфіналі поступився... ВПС. Організатори турніру знайшли аргументи, щоб «сталінські соколи», у складі яких тоді грав знаменитий Всеволод Бобров (саме він і провів обидва м’ячі у ворота українського «Спартака») навіть після фіаско в матчі з ужгородцями не вибули зі змагань і згодом дійшли до півфіналу.

Чемпіонами стали на Сході

Своєї найвищої вершини в другій лізі закарпатці досягли в 1972-му, коли «Говерла» фінішувала другою серед 24 команд «української» зони, здобувши «Рубіновий кубок» − приз найрезультативнішому колективу. Іменинною вишенькою того сезону стала перемога в товариському матчі над київським «Динамо». 26 листопада на ужгородському стадіоні «Авангард» віце-чемпіон СРСР, виступаючи практично основним складом, зазнав нищівного фіаско − 0:4! До речі, «золото» союзного чемпіонату в тому році у складі ворошиловградської «Зорі» вибороли двоє закарпатців − уродженець Виноградівщини голкіпер Михайло Форкаш і ужгородець Йожеф Сабо, котрий у 1960-х був незамінним виконавцем у київському динамівському ансамблі.

Мущинка сказав: «Поїхали!»

Перебуваючи, як правило, у горішній половині таблиці, «Говерла» й «Закарпаття» (цю назву клуб отримав у 1982 році) так і не здобули права на підвищення у класі. Поява ж серед клубів другої ліги мукачівських «Карпат» у 1968-70 рр. була лише епізодом. Утім, закарпатська школа, як і раніше, виховувала таланти, що здобували визнання не тільки на всесоюзній, а й на міжнародній арені. Так, учасниками світової першості 1986 року в Мексиці стали київські динамівці Василь Рац та Іван Яремчук, а ужгородець Микола Русин і мукачівець Анатолій Мущинка у складі юнацької збірної СРСР стали чемпіонами світу для 17-річних. Останньому судилося увійти в історію як автору найпершого гола незалежних чемпіонатів України − 6 березня 1992 року він відкрив рахунок у зустрічі львівських «Карпат» і «Чорноморця».

Подарунок до 100-річчя

За новітньої доби «Закарпаття» нарешті здійснило мрію багатьох поколінь попередників − пробилося до еліти. Цікаво, що путівку до вищої української ліги клуб здобув у рік святкування 100-річчя закарпатського футболу, а діяльність на чолі тієї команди колишнього динамівця Юрія Калитвинцева стала своєрідним поверненням боргу киян клубу, місту та регіону, які стільки зробили для всієї футбольної України та її столиці. На жаль для місцевих уболівальників, надовго затриматися серед провідних колективів країни ужгородцям не вдалося. А локальні успіхи на кшталт домашньої перемоги над київським «Динамо» у березні 2010 року наразі лише збуджують пам’ять прихильників «Закарпаття», яке знову ставить перед собою завдання повернутися до Прем’єр-ліги.

З сайту http://www.mukachevo.net/ua/News/view/43291


Категорія: Історія | Додав: arvidas (03.03.2011)
Переглядів: 1336 | Коментарі: 3 | Теги: футбол, королево | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
1  
Пропоную додати в коментар - хто що знає про хижанський футбол smile Якщо є фото - голосіться, придумаєме, як розмістити на сайті smile

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Про батьківщину

Дідова колядка

Поговориме?

Поглядати (сайт)

Поглядати (теги)

Наші у скайпі?

Свята, празники
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

До нас зазирають

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright М.Ісаєвич © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz