Головна
 
Хижанські вечорниціВівторок, 19.03.2024, 11:00



Вітаю Вас Гість | RSS
Головна
Меню сайту

Категорії розділу
Новини [15]
Тут розміщуємо новини загально-сільського значення
Cтатті [22]
Різнопланові матеріали про с.Хижа
Громада, місцеве самоврядування [2]
Повідомлення органу місцевого самоврядування, інші матеріали, що зацікавлять всю громаду села
Історія [55]
Матеріали про історію села
Книга памяті [3]
Матеріали про наших земляків, що відійшли у вічність. Збережемо память про них для нащадків.
Цікаве про Закарпаття [29]
Тут можна добавляти різнопланові цікавинки про наш край, які будуть доречними в контексті сайту

Статті (додана)
Історія закарпатського села, яке живе одночасно у 2-х країнах (0)

СТАТТІ (випадково)
Історична реконструкція: у Шаланках відтворили події 1711 року (0)
Історія перебування польських військових частин на Закарпатті (0)
ВІСТІ З ТАБОРУ ВІДПОЧИНКУ «ХИЖАНОЧКА» (0)
Про дослідження стародавнього металургійного центру (0)
Цікаве з історії страхової справи на Закарпатті (0)

ФОТО (ДОДАНЕ)

ФОТО (випадково)

ВІДЕО (додане)
У селі Хижа на Виноградіщині досі підтримують ткацьку справу (0)

ВІДЕО (ВИПАДКОВО)
1942 рік, січень. Представлення журналістам нового губернатора Подкарпатської Русі (0)
Червень, 1943 рік. Мукачево. Святкування 300-річчя народження І.Зріні. (0)
Січень, 1943 року. Лісозаготівля в Карпатах. (0)
Наші околиці. З історії села Чепа Виноградівського району (0)
1930-і роки. Пластуни на Подкарпатській Русі (1)

Головна » Статті » Цікаве про Закарпаття

Серенча з Черни (стаття про сусіднє село з газети-районки)

БУДЕ МАТИ СЕРЕНЧУ, ХТО ПРИЙДЕ ДО ЧЕРНИ



Неповторні краєвиди та свіже гірське повітря є найбільшим багатством цієї сільської глибинки. „Хто приїде у Черну – буде мати серенчу”, – каже сільський голова Василь ІВАШКО. От ми і поїхали, аби поближче познайомитися з культурою та побутом його гостинних мешканців.

– Перша письмова згадка про Черну датована 633 роком, – розповідає Василь Васильович. – Своє рідне село вважаю найкращим у світі, благословенним Богом. Адже саме у нас найбільша в області плантація кизилу. Минулого року десятикласниця Наталія Корнаш за написання наукової праці „Вирощування кизилу з насіння” зайняла третє місце на Всеукраїнському конкурсі „Юний дослідник”. Маємо великі природні запаси каменю, лікувальну глину, в якій дуже багато кремнію. Вчені довели, що він омолоджує організм. Старенькі бабки навіть додають цю глину у хліб. А випікають рум’яні буханці у печі на ватрі, дно печі змащують цілющою глиною, у ній сушать на зиму яблука та груші. А печей у селі є багато. Люди підрахували, що їм економічно вигідніше пекти хліб, аніж купувати. Діє між чернянцями взаємовиручка: ті господині, що мають піч, печуть хліб сусідам та родичам на псалтирі і весілля. Випікають і смачні книші, запіканки.

Чернянська гірська вода найчистіша

і найсмачніша. Береги села омивають

річки Плешка і Млиновиця, від яких свого часу працювали 14 водяних млинів

та дві олійниці, є річка Ботар, потік Кімаш.

 

Власники королівського замку розводили на нашому озері в’юни, а у річках водилися раки і навіть річкові перли. Під час однієї повені вода розлилася по берегах, понісши стрімкою течією і скарби. Чоловік, який їх охороняв, з горя повісився, те урочище і понині називається Шибениця. Є у нас урочища Банищі, Острий горб, Мочар, Свинарка, ярок Кіфуру. Ліси займають площу протяжністю 854 га. Торік ДП „Виноградівське ЛГ” проводило тут рубку дерев, за яку нам виплатили пеню. Ті кошти зараз використовуємо для часткової оплати за проведення вуличного освітлення. На часі – вирішення проблем із водопроводом: старі неякісні труби протікають і їх потрібно замінити.

Багата Черна на фольклорно-етнографічні звичаї та обряди. Відроджує їх директор будинку культури Марта Пантьо. Тут чи не у кожній оселі є вишивані волоськими візерунками рушники, а окремі господині зберегли і національні костюми. У дусі любові до рідного села та духовних надбань предків виховують і підростаюче покоління у дитячому садочку „Дереночка” (завідувачка Ірина Івашко) та одинадцятирічці (директор Марта Світлик). У сільській бібліотеці є Інтернет (Ірина Росоха).

Саме це гірське село може похвалитися єдиним у районі освітньо-культурним комплексом – у одній будівлі розмістили частину школи та будинок культури. Торік буревій пошкодив її покрівлю, яку оперативно полагодили. А от перший заступник голови РДА Василь Якоб посприяв у проведенні капітального ремонту дитсадка. „За минулі чотири роки ми завжди відчували вагому підтримку від тодішнього депутата районної ради Мальвіни Савинець, яка була закріплена за нашим селом. А теперішніх депутатів зовсім не хвилюють проблеми простого люду. Вибори закінчилися і про село забули: жоден депутат після виборів не прийшов у село, аби виконати бодай щось із багатообіцяючої передвиборчої програми: „Обіцянка-ганка дурному на радість”, – каже Василь Івашко.

Люди тут живуть небагаті, зате мають своє м’ясо та молоко.

Кожен порядний господар тримає 1-2 поросят, вівці, кури, гуси, качки, індики, кролики

У селі нараховується близько 300 корів та 380 кіз, 70 коней. Садять картоплю, кукурудзу, помідори. Джерелом доходу є ранні черешні та полуниця. Чоловіки їздять на заробітки переважно у Москву, а також в Нью-Йорк та Ізраїль. Діють пилорама та два фермерські господарства, є вісім приватних підприємців.

– Сільрада на сьогодні – центр психологічного розвантаження, люди приходять сюди аби виговоритися і вирішити свої проблеми. Звертаються в основному із земельними питаннями та просять матеріальну допомогу, – каже Василь Васильович, – У селі пустує багато земель сільськогосподарського призначення. Держава не надає дотації, а люди не спроможні обробляти власними силами. Для того, аби зорати одну сотку землі, власники тракторів просять 25 гривень. Для селян ця сума зависока. Ті господарі, що колись мали по 2-3 корови, зараз тримають одну, бо через високі ціни на зерно не можуть більше утримувати. Та й молоко нема де реалізовувати –  селу потрібна молочарня. Плануємо вносити корективи у генеральний план забудови: відкривати нові вулиці, бо молоді сім’ї хочуть будуватися.

Черна межує з Румунією, тож і не дивно, що на її території проживає багато волохів, а лексика збагачена румунізмами.

—  Навіть їжа збереглася традиційна, – продовжує розповідь сільський голова. –

Готуємо начанку, голубці з кукурудзяної каші та квашеної капусти, підбивану дзяму з копченостями, а навесні їжею №1 є молода кропива, з якої варимо борщ, робимо салат та печемо котлети

 

Робимо горілку сливовицю та вино. Далеко за межі України прославив наше село цілитель-костоправ Юрій Фреган (помер торік у травні). Всі свої знання і вміння передав сину Сергію, який живе в Ужгороді, але щотижня приїжджає у рідне село і лікує людей. Допомагають хворим травник та костоправ Іван Петрик, знамениті знахарки Марія Рацин та Марта Шишола. Не нехтують чернянці і традиційну медицину. З повагою ставляться до лікарів Омеляна та Дарії Русинків, акушерки Мар’яни Кіш. А от до стоматолога Наталії Сверенко лікувати зуби приходять люди з усього волоського куща. Торік стоматкабінет відремонтували, закуплено обладнання на 65 тисяч гривень.

Із липня 2007 року тривають судові спори Чернянської сільської ради із ВАТ АПГ „Закарпатський сад”. Господарський суд області відхилив позов позивача до сільської ради про привласнення сільського озера. Після цього дирекція підприємства звернулася із касаційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду і деякі „судді-посівачі” задовольнили їх вимоги. Сільський голова Василь Івашко та юрист Михайло Ребрик не змирилися з таким станом речей і звернулися до Вищого адміністративного суду України. Нарешті 3 березня цього року він задовольнив касаційну скаргу сільської ради та скасував незаконну постанову Львівського ААС. Справедливість настала. Та за цей період судової тяганини позивачі знищили на озері усі гідротехнічні споруди, довели підприємство до банкрутства, не сплачували податки за землю. З нетерпінням чекає Василь Васильович остаточного рішення у цій справі від місцевого загального суду. Адже цей райський куточок у мальовничому гірському селі у найближчому майбутньому може стати для чернян ще одним джерелом доходів, а для гостей глибинки – місцем незабутнього відпочинку, де можна подихати свіжим повітрям і помилуватися красою даної Богом природи.

Наталія КОБАЛЬ


Матеріал сайту видання "Новини Виноградівщини"
http://vynohradiv.info/publications/141.html
Категорія: Цікаве про Закарпаття | Додав: arvidas (26.04.2011)
Переглядів: 1412 | Теги: Черна | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Про батьківщину

Поговориме?

Наші у скайпі?

Свята, празники
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

До нас зазирають

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright М.Ісаєвич © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz